Соціально-психологічні чинники асертивності підлітків

Abstract

Анотація Кваліфікаційна робота На тему: «Соціально-психологічні чинники асертивності підлітків» Студента спеціальності 053 Психологія Дзюба А.М. Кваліфікаційна робота вміщує такі етапи дослідження: 1. Виявлена актуальність та проблеми дослідження. У сучасних умовах стрімких соціально-економічних та політичних змін, що відбуваються в Україні, зростає потреба в особистостях, здатних до ефективної взаємодії, соціальної адаптації та збереження психологічного добробуту. Однією з ключових якостей, яка забезпечує таку здатність, є асертивність — особистісна характеристика, що виявляється у впевненій, самоповажній і шанобливій поведінці стосовно інших. Особливої актуальності набуває дослідження асертивності в підлітковому віці, коли особистість формується та найбільше піддається впливу соціального середовища. Недостатність життєвого досвіду, невміння протистояти психологічному тиску, а також відсутність ефективних моделей поведінки можуть призвести до девіантних проявів, акцентуацій характеру та міжособистісних конфліктів. Саме тому розвиток асертивних якостей у підлітків є не лише запорукою їхньої особистісної зрілості, а й важливим чинником первинної профілактики деструктивної поведінки в умовах сучасних соціальних викликів. 2. Проаналізована наукова література щодо психологічних особливостей прокрастинації. На сучасному етапі розвитку психологічної науки питання асертивної поведінки широко розглядається в межах різноманітних теоретичних підходів і шкіл як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників А. Адлер, Н. Ануфрієвої, Р. Альберті, Б. Ананьев, А. Бандура, Г. Балла, Л. Божович, А. Бандура, Е. Берн, Ф. Василюк, Дж. Вольпе, В. Гарбузов, Є. Головахи, Є. Дубровіна, О. Донченко, І.Зимова Ф. Зімбардо, В. Каппоні, С. Ковальов, А. Лазарус, Л. Марчук, С. Максименко, Л. Ніколаєва, Т. Новак, А. Прихожан, В. Ромек, А. Сальтер, Дж. Сміт, О. Федосенко Е. Шостром, В. Шаймієва та інші. 3.Уточнено поняття «асертивність», «асертивна поведінка». У психологічній літературі поняттям «асертивність» розглядається, як це здатність людини відкрито, чесно та впевнено виражати власні почуття, думки, переконання і потреби, не порушуючи прав і кордонів інших людей. Виступаючи елементом ефективної поведінки, що протистоїть деструктивним формам комунікації — агресії та пасивності, і розглядається як навичка, яка допомагає долати ірраціональні переконання про необхідність постійно догоджати іншим. «Асертивна поведінка» — це такий стиль міжособистісної взаємодії, за якого людина впевнено, відкрито та з повагою до себе й інших виражає свої думки, почуття, потреби та переконання, не порушуючи прав і меж оточення. 4. Аналіз емпіричних даних виявив, що у більшості підлітків асертивна поведінка сформована на середньому рівні, однак найбільше труднощів виникає при практичному втіленні асертивності. Тобто навіть за наявності знань і внутрішнього прийняття асертивності як цінності, не всі підлітки готові проявляти її на практиці. Отримані результати вказують на те, що значна частина підлітків потребує додаткового психолого супроводу з метою формування свідомого ставлення до асертивної поведінки. 5. Аналіз психологічної літератури виявив,, що асертивність розглядається як важлива особистісна характеристика, що формується під впливом соціального середовища, стилю виховання, міжособистісного досвіду та рівня емоційної компетентності. Згідно з працями А. Бандури, розвиток асертивності тісно пов’язаний із механізмами соціального навчання, наслідуванням моделей поведінки, а також здатністю до саморегуляції. У працях зарубіжних та українських дослідників (Е. Лазарус, М. Лінехан, Л. Лук’янова, Н. Пов'якель) наголошується, що підлітковий вік є сенситивним періодом для формування асертивної поведінки, яка забезпечує ефективну соціальну взаємодію та сприяє психологічній адаптації. У корекційно-розвивальній роботі з підлітками, спрямованій на розвиток асертивності, ефективними виявилися підходи, що поєднують елементи когнітивно-поведінкової терапії, соціально-психологічного тренінгу, емоційного саморегулювання та арт-терапевтичних методик. Практичні програми формування асертивності у підлітків часто ґрунтуються на методиках, що передбачають поетапне тренування навичок конструктивної комунікації, самоусвідомлення та розуміння прав і кордонів інших. Успішна реалізація таких програм можлива за умов соціальної підтримки з боку сім’ї та школи, а також активного залучення підлітків до безпечного комунікативного середовища, що стимулює вираження власної думки та прийняття відповідальності за власну поведінку.