Психологічні особливості переживання кризових ситуацій залежно від соціального функціонування

Тєтьоркіна, Олена Олексіївна; Tietorkina, Olena

Репозиторій ІДГУ
→
Наукові роботи студентів
→
Кваліфікаційні роботи
→
Факультет управління, адміністрування та інформаційної діяльності
→
053 Психологія
→
Перегляд матеріалів

Психологічні особливості переживання кризових ситуацій залежно від соціального функціонування

Тєтьоркіна, Олена Олексіївна; Tietorkina, Olena

URI: http://hdl.handle.net/123456789/2379

Дата: 2025-06-25

Короткий опис (реферат):

АНОТАЦІЯ на кваліфікаційну роботу студентки 411ф гр. заочного відділення факультету управління, адміністрування та інформаційної діяльності спеціальності 053Психологія Ізмаїльського державного гуманітарного університету Тєтьоркіної Олени Олексіїівни на тему «Психологічні особливості переживання кризових ситуацій залежно від соціального функціонування» Актуальність дослідження полягає в тому, що питання психологічної стабільності особистості стає важливим на тлі глобальних викликів, серед яких чільне місце займають війни, природні катастрофи, пандемії, економічна нестабільність, соціальні потрясіння. Особливої уваги в цьому контексті потребує розуміння того, як люди переживають кризові ситуації, які охоплюють як об’єктивні події (втрата близьких, втрата домівки, поранення, вимушене переміщення), так і суб’єктивні емоційні реакції на них. З початком повномасштабної війни в Україні у 2022 році, мільйони українців опинилися в стані постійної небезпеки, втрати й психологічної нестабільності, що зробило кризу не лише індивідуальним, а масовим і тривалим явищем. У таких умовах стає вкрай важливим дослідити механізми, які допомагають людині адаптуватися, вижити, зберегти психологічну цілісність, а також чинники, що ускладнюють це завдання. Одним із таких чинників є соціальне функціонування, тобто здатність індивіда ефективно виконувати свої соціальні ролі, підтримувати стосунки, бути включеним у суспільні процеси. Війна, переміщення, втрата роботи чи статусу радикально змінюють соціальне середовище людини, ставлять під загрозу її роль у сім’ї, професії, громаді. Це суттєво впливає на сприйняття кризи, її інтенсивність і тривалість. Важливо також розглядати копінг-поведінку — сукупність психологічних стратегій, за допомогою яких індивід намагається впоратися зі стресом, мінімізувати його негативні наслідки, адаптуватися до нових умов. Різні люди обирають різні способи подолання труднощів: хтось активно шукає рішення, інші уникають проблеми, треті — звертаються по допомогу або ізолюються. Тип обраної копінг-стратегії багато в чому залежить не лише від особистісних якостей, а й від соціального контексту, в якому перебуває людина. Наявність соціальної підтримки, доступ до інформації, економічна стабільність і можливість реалізувати себе в соціумі — усе це посилює адаптивні механізми подолання. У зв'язку з цим, виникає необхідність у комплексному аналізі зв’язку між переживанням кризової ситуації, соціальним функціонуванням особистості та копінг-стратегіями, які вона використовує. Особливо важливо вивчати ці аспекти в умовах війни — не лише як суто наукову задачу, а як практичне завдання для допомоги мільйонам українців, які щодня опиняються в нових кризових ситуаціях, що загрожують їх психічному здоров’ю та соціальному добробуту. Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити психологічні особливості переживання кризових ситуацій у зв’язку з рівнем соціального функціонування та виявити роль копінг-поведінки в цьому процесі. Завдання дослідження: 1) проаналізувати наукові підходи до вивчення кризових станів у психології; 2) визначити вплив соціального функціонування на індивідуальну реакцію на кризу; 3) дослідити типи копінг-стратегій та їхню роль у подоланні криз; 4) провести емпіричне дослідження зв’язку між соціальним функціонуванням, копінг-поведінкою та особливостями переживання кризи; 5) розробити психологічні рекомендації для покращення адаптації осіб у кризових станах. Об’єкт дослідження: процес психологічного переживання кризових ситуацій. Предмет дослідження: особливості переживання кризових ситуацій залежно від соціального функціонування та типів копінг-стратегій. Теоретико-методологічною основою дослідження є системний підхід, що інтегрує знання про кризові стани, копінг-стратегії та соціальне функціонування. Це дозволяє глибше зрозуміти індивідуальні відмінності у переживанні кризової ситуації та розробити ефективні практики психологічної підтримки в умовах воєнного та соціального стресу. Дослідження переживання кризових ситуацій у психології спирається на міждисциплінарні підходи, що поєднують знання з клінічної, соціальної, кризової та загальної психології. Особлива увага приділяється стратегіям подолання криз (копінгу), рівню соціальної адаптації та індивідуальним особливостям реагування на стресові події. Класичне розуміння психологічної кризи ґрунтується на роботах таких дослідників, як Г.Каплан, який трактував кризу як порушення психологічної рівноваги, що виникає у випадках, коли особа не здатна впоратися з життєвими труднощами за допомогою звичних механізмів подолання. Е.Еріксон розглядав кризи як невід’ємні стадії психосоціального розвитку, що містять у собі як загрозу, так і потенціал для особистісного зростання. Дж.Калгун і Р.Лазарус акцентували увагу на суб’єктивній оцінці події як ключовому чиннику виникнення стресу та кризи. У сучасній психології криза трактується не лише як деструктивне явище, а й як можливість для особистісної трансформації — за умови її своєчасного розпізнавання та надання відповідної підтримки. Слід зазначити, що теорія копінгу посідає центральне місце у вивченні психологічного реагування на кризові ситуації. Найвпливовішу концепцію запропонували Р.Лазарус і С.Фолкман, які виокремили три основні типи копінг-стратегій: 1) проблемно-орієнтовані (спрямовані на вирішення проблемної ситуації); 2) емоційно-орієнтовані (спрямовані на зниження емоційної напруги); 3) стратегії уникнення (які здебільшого вважаються неадаптивними). Сучасні зарубіжні дослідники, зокрема С.Фолкман і Ч.Карвер, підкреслюють важливість гнучкості копінг-поведінки в умовах складних життєвих обставин, таких як війна, втрата близьких чи досвід біженства. Так Ч.Карвер спільно з колегами (Дж.Вайнтрауб, К.Дженніфер, М.Шаєр) розробив опитувальник COPE Inventory — один із найпоширеніших інструментів для діагностики копінг-стратегій. Серед сучасних українських науковців теорію копінг-поведінки активно розвивають такі дослідники, як О.Скрипниченко, яка досліджує стратегії подолання у ветеранів та осіб, що постраждали внаслідок бойових дій; І.Чабан, який зосереджує увагу на вивченні психічної травми та стресу у внутрішньо переміщених осіб; Н.Паніна, яка аналізувала прояви посттравматичних станів в умовах соціальної нестабільності У дослідженні ми спиралися на наукові праці, присвячені соціальному функціонуванню як чиннику впливу. Соціальне функціонування розглядається як здатність людини виконувати звичні соціальні ролі, підтримувати міжособистісні стосунки та адаптуватися до змін у навколишньому середовищі. Цей концепт часто використовується у клінічній психології та психіатрії, зокрема в оцінці психосоціального відновлення після травми. До відомих моделей соціального функціонування належать, зокрема: модель В.Ентоні, яка розглядає соціальне функціонування як ключовий індикатор психічного здоров’я; а також підходи Р.Лібермана та Г.Лефлі, що досліджують взаємозв’язок між рівнем соціальної підтримки та здатністю особистості долати життєві труднощі. В умовах війни соціальне функціонування порушується через втрату житла, роботи, соціального статусу, розрив родинних зв’язків. Це особливо гостро проявляється у внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які мають не лише адаптуватися до нових умов, але й зберегти функціональну включеність у суспільство. Серед українських дослідників цю тематику активно розробляють Н. Губернаторова, яка аналізує психосоціальну адаптацію внутрішньо переміщених осіб; О. Тульчинський, який досліджує роль соціального середовища у процесі стабілізації після пережитої психотравми; Л. Сахнюк, яка підкреслює значущість міжособистісних зв’язків як ресурсу подолання кризових ситуацій. З’ясовано, що криза - психосоціальний феномен, який є багатовимірним явищем, що охоплює як індивідуальні психічні процеси, так і соціальні аспекти буття людини. У контексті війни в Україні це явище набуває масового характеру, зумовлюючи необхідність комплексного підходу до розуміння механізмів подолання. Виявлено вплив соціального функціонування на індивідуальну реакцію на кризу, а саме - соціальне функціонування — ключовий чинник, що суттєво впливає на переживання кризових ситуацій. Високий рівень соціального функціонування (наявність підтримуючих зв’язків, соціальних ролей, стабільного середовища) значною мірою полегшує процес адаптації до криз, тоді як його порушення веде до дезадаптації та поглиблення емоційних розладів. Досліджено копінг-стратегії та їхню роль у подоланні криз: копінг-стратегії виконують роль посередника (буфера) між соціальним функціонуванням та характером реагування на кризу. Особи з високим рівнем соціальної включеності частіше застосовують адаптивні копінг-стратегії (проблемно-орієнтовані, когнітивна переоцінка, звернення по підтримку), тоді як у людей із порушеним соціальним функціонуванням домінують дезадаптивні стратегії (уникнення, емоційне відреагування, заперечення). Здійнено емпіричне дослідження зв’язку між соціальним функціонуванням, копінг-поведінкою та особливостями переживання кризи. Підтверджено гіпотезу про наявність статистично значущих відмінностей у переживанні криз між особами з різними рівнями соціального функціонування. Зокрема, внутрішньо переміщені особи виявили вищі показники тривожності, апатії, захисних механізмів та менш адаптивних копінг-стратегій порівняно з мешканцями сталого соціального середовища. Узагальнено результати досліджень з питання психологічних особливостей переживання кризових ситуацій залежно від соціального функціонування Розроблено психологічні рекомендації для покращення адаптації осіб у кризових станах, які передбачають сприяння зміцненню соціального функціонування, розвитку адаптивних копінг-стратегій, формування резильєнтності та підтримки соціальних зв’язків у роботі з особами, що переживають кризові стани.

Суть розробки, основні результати:

ANNOTATION for qualification work of the 411th year students of the part-time department of the Faculty of Management, Administration and Information Activity, specialty 053Psychology of the Izmail State University of the Humanities Tetyorkina Elena Alekseevna on the topic «Psychological features of experiencing crisis situations depending on social functioning» The relevance of the study lies in the fact that the issue of psychological stability of the individual is becoming important against the background of global challenges, among which wars, natural disasters, pandemics, economic instability, and social upheavals occupy a prominent place. In this context, special attention should be paid to understanding how people experience crisis situations, which include both objective events (loss of loved ones, loss of home, injury, forced displacement) and subjective emotional reactions to them. With the outbreak of a full-scale war in Ukraine in 2022, millions of Ukrainians found themselves in a state of constant danger, loss, and psychological instability, making the crisis not only an individual but a massive and long-lasting phenomenon. In such conditions, it becomes extremely important to study the mechanisms that help people adapt, survive, and maintain psychological integrity, as well as the factors that complicate this task. One of these factors is social functioning, i.e., the ability of an individual to effectively fulfill their social roles, maintain relationships, and be involved in social processes. War, displacement, loss of job or status radically change a person's social environment, jeopardizing their role in the family, profession, and community. This significantly affects the perception of the crisis, its intensity and duration. It is also important to consider coping behavior - a set of psychological strategies that an individual uses to cope with stress, minimize its negative effects, and adapt to new conditions. Different people choose different ways to overcome difficulties: some actively seek solutions, others avoid the problem, and still others seek help or isolate themselves. The type of coping strategy chosen largely depends not only on personal qualities, but also on the social context in which a person lives. The availability of social support, access to information, economic stability, and the ability to realize oneself in society all strengthen adaptive coping mechanisms. In this regard, there is a need for a comprehensive analysis of the relationship between the experience of a crisis situation, the social functioning of the individual and the coping strategies he or she uses. It is especially important to study these aspects in the context of war - not only as a purely scientific task, but also as a practical task to help millions of Ukrainians who find themselves in new crisis situations every day that threaten their mental health and social well-being. The purpose of the study: to theoretically substantiate and empirically investigate the psychological features of experiencing crisis situations in relation to the level of social functioning and to identify the role of coping behavior in this process. Objectives of the study: 1) to analyze scientific approaches to the study of crises in psychology; 2) to determine the impact of social functioning on individual response to a crisis; 3) to study the types of coping strategies and their role in overcoming crises; 4) to conduct an empirical study of the relationship between social functioning, coping behavior and peculiarities of experiencing a crisis; 5) to develop psychological recommendations for improving the adaptation of individuals in crisis. Object of research: the process of psychological survival of crisis situations. The subject of the study: peculiarities of experiencing crisis situations depending on social functioning and types of coping strategies. The theoretical and methodological basis of the study is a systematic approach that integrates knowledge about crisis states, coping strategies and social functioning. This allows for a deeper understanding of individual differences in the experience of a crisis situation and the development of effective practices of psychological support in the context of military and social stress. The study of crisis coping in psychology is based on interdisciplinary approaches that combine knowledge from clinical, social, crisis and general psychology. Particular attention is paid to crisis coping strategies (coping), the level of social adaptation, and individual characteristics of responding to stressful events. The classical understanding of a psychological crisis is based on the works of such researchers as G. Kaplan, who interpreted a crisis as a violation of psychological balance that occurs when a person is unable to cope with life's difficulties using the usual coping mechanisms. Erik Erikson considered crises as integral stages of psychosocial development that contain both a threat and a potential for personal growth. J. Calgun and R. Lazarus emphasized the subjective assessment of the event as a key factor in the emergence of stress and crisis. In modern psychology, a crisis is interpreted not only as a destructive phenomenon, but also as an opportunity for personal transformation, provided that it is recognized in a timely manner and appropriate support is provided. It should be noted that the theory of coping is central to the study of psychological responses to crisis situations. The most influential concept was proposed by R. Lazarus and S. Folkman, who identified three main types of coping strategies: 1) problem-oriented (aimed at solving a problem situation); 2) emotion-oriented (aimed at reducing emotional stress); 3) avoidance strategies (which are mostly considered maladaptive). Contemporary foreign researchers, in particular S. Folkman and C. Carver, emphasize the importance of flexibility of coping behavior in difficult life circumstances, such as war, loss of loved ones, or refugee experience. Thus, C. Carver and his colleagues (J. Weintraub, K. Jennifer, M. Scheer) developed the COPE Inventory, one of the most common tools for diagnosing coping strategies. Among modern Ukrainian scholars, the theory of coping behavior is actively developed by such researchers as O. Skrypnychenko, who studies coping strategies in veterans and persons affected by hostilities; I. Chaban, who focuses on the study of mental trauma and stress in internally displaced persons; N. Panina, who analyzed the manifestations of post-traumatic states in conditions of social instability. In the study, we relied on scientific works on social functioning as a factor of influence. Social functioning is seen as a person's ability to fulfill familiar social roles, maintain interpersonal relationships, and adapt to changes in the environment. This concept is often used in clinical psychology and psychiatry, in particular in the assessment of psychosocial recovery from trauma. Well-known models of social functioning include, in particular: W. Anthony's model, which considers social functioning as a key indicator of mental health; as well as approaches by R. Lieberman and G. Lefley, which explore the relationship between the level of social support and the ability of an individual to overcome life difficulties. In times of war, social functioning is disrupted due to the loss of housing, work, social status, and the severance of family ties. This is particularly acute for internally displaced persons (IDPs), who must not only adapt to new conditions but also maintain functional inclusion in society. Among Ukrainian researchers, this topic is being actively developed by N. Gubernatorova, who analyzes the psychosocial adaptation of internally displaced persons; O. Tulchynskyi, who studies the role of the social environment in the process of stabilization after experiencing psychological trauma; L. Sakhniuk, who emphasizes the importance of interpersonal relationships as a resource for overcoming crisis situations. It is found that a crisis is a psychosocial phenomenon, which is a multidimensional phenomenon that covers both individual mental processes and social aspects of human existence. In the context of the war in Ukraine, this phenomenon is becoming widespread, necessitating a comprehensive approach to understanding the mechanisms of coping. The influence of social functioning on the individual response to the crisis is revealed, namely, social functioning is a key factor that significantly affects the experience of crisis situations. A high level of social functioning (the presence of supportive relationships, social roles, and a stable environment) greatly facilitates the process of adaptation to crises, while its violation leads to maladjustment and deepening of emotional disorders. Coping strategies and their role in overcoming crises are studied: coping strategies act as a mediator (buffer) between social functioning and the nature of the response to the crisis. Individuals with a high level of social inclusion are more likely to use adaptive coping strategies (problem-oriented, cognitive reassessment, seeking support), while people with impaired social functioning are dominated by maladaptive strategies (avoidance, emotional response, denial). An empirical study of the relationship between social functioning, coping behavior and peculiarities of experiencing a crisis is carried out. The hypothesis that there are statistically significant differences in the experience of crises between people with different levels of social functioning is confirmed. In particular, internally displaced persons showed higher rates of anxiety, apathy, defense mechanisms and less adaptive coping strategies compared to residents of a stable social environment. The results of research on the psychological characteristics of experiencing crisis situations depending on social functioning are summarized The psychological recommendations for improving the adaptation of people in crisis are developed, which include promoting the strengthening of social functioning, developing adaptive coping strategies, building resilience and maintaining social ties in working with people in crisis.

Показати повний опис матеріалу