Резильєнтність як чинник формування психологічної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності в умовах воєнного стану

Abstract

Статтю присвячено дослідженню резильєнтності як чинника формування психологічної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності в умовах воєнного стану. Висвітлено зміст понять «резильєнс» та «резильєнтність», розглянуто основні складники поняття та проаналізовано його роль у процесі професійної підготовки майбутніх психологів у вищій школі. Розглянуто типи резильєнтності: фізична, психологічна, емоціональна та соціальна. Конкретизовано психологічні чинники, які зумовлюють розвиток резильєнтності особистості. Описано специфіку розвитку резильєнтності практичного психолога. Установлено, що підготовка майбутнього психолога у ЗВО в умовах воєнного стану передбачає розроблення та впровадження спеціальних психолого-педагогічних технологій, спрямованих на розвиток резильєнтності майбутніх фахівців, зокрема психологічного тренінгу. Виокремлено основні напрями керівництва цим процесом. Доведено провідну роль резильєтності в учбовій та професійній діяльності психологів. На основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми встановлено, що резильєнтність являє собою індивідуальну здатність психологів до адаптації та саморегуляції у непередбачуваних життєвих і професійних обставинах, забезпечує їхнє фізичне та психологічне благополуччя, створює ресурси для підвищення працездатності та задоволеності життям, а також зменшує ризик виснаження та негативних наслідків професійної діяльності. Акцентовано увагу на тому, що зміна парадигми психологічної допомоги під час війни та значення резильєнтності у практичній діяльності психологів передбачає необхідність формування в процесі навчання у ЗВО психологічної готовності психологів до використання психологічних технологій забезпечення психологічної стійкості в умовах війни. У контексті нашого дослідження важливими є вивчення особистісної готовності до змін та розроблення тренінгових програм, що сприяють зменшенню впливу професійних та соціальних стресорів та повноті самореалізації особистості практичного психолога.