СПЕЦИФІКА РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ НАД ЛЕКСИЧНИМИ ПОМИЛКАМИ ЗДОБУВАЧІВ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Abstract

АНОТАЦІЯ Стаття присвячена актуальній проблемі формування комунікативної компетентності учнів. Зазначено, що складником комунікативної компетентності є мовна, а лексична ‒ є складовою мовної і полягає в умінні користуватися лексикою для вираження власної думки залежно від умов комунікації. Зазначаються найбільш частотні помилки, які трапляються у мовленні учнів закладів загальної середньої освіти: неправильне або неточне слововживання; тавтологія; невміння використовувати синоніми, фразеологізми; змішування різних за значенням, але близьких за звуковим оформленням слів (пароніми); зайві в мовленні, беззмістовні слова (слова-паразити); невиправдане калькування російських слів і стійких словосполучень (дослівний переклад їх українською мовою); змішування українських і російських слів; вживання надлишкових слів та ін. Перераховуються причини цих помилок, серед яких авторка виділяє такі: ненормативні мовленнєві впливи; незнання норми; невміння або небажання користуватися словниками; збіднений словниковий запас здобувачів освіти; стилістична обумовленість слововживання; поспішність вибору слова та брак самоконтролю; нерозвиненість мовного чуття та ін. Наголошується на тому, що серед методів роботи над лексичними помилками провідне місце посідають вправи. Лексичні вправи застосовують для збагачення словникового запасу учнів, розвитку мовного чуття, перевірки знань з лексикології та фразеології. Допомагає вирішенню практичних завдань дидактичний матеріал, який представлений у статті. Це, як правило, картки з різноманітними завданнями. Неабияку зацікавленість викликає робота з флеш-картками. Виконуючи завдання на них, учні збагачують словниковий запас, активізують розумову діяльність, виробляють навички самоконтролю. Така робота привчає знаходити самостійно потрібну інформацію, працювати з довідковою літературою й формувати інформаційно-комунікативну компетентність.