Українські темпоральні фраземи як засіб удосконалення лексичної компетентності старшокласників

Abstract

АНОТАЦІЯ кваліфікаційної роботи «Українські темпоральні фраземи як засіб удосконалення лексичної компетентності старшокласників» Казанжи Аліни Іванівни студентки 64Ф групи факультету української та іноземної філології освітнього ступеня «магістр» з предметної спеціальності 014.01 Українська мова і література (Ізмаїльський державний гуманітарний університет, м. Ізмаїл, 2025 р.).

Структура дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, літератури та додатків. Загальний обсяг роботи становить 86 сторінок. Список використаних джерел та літератури має 91 позицію. Метою дослідження є вивчення семантики фразем з темпоронімами як частотних етномаркованих одиниць української фразеології та з’ясування їх ролі в удосконаленні лексичної компетентності учнів профільної школи. У роботі розв’язуються такі завдання: опис українських фразем із часовим значенням; семантична класифікація фразеологізмів з урахуванням національно-культурної специфіки, синонімії та антонімії; розробка вправ для вдосконалення лексичної компетентності старшокласників на уроках і в позакласній роботі. Об’єкт дослідження становлять темпоральні фразеологічні одиниці з національно-культурною семантикою, а предмет – семантичні групи фразем з темпоронімами та сучасні ефективні лінгвометодики вдосконалення лексичної компетентності учнів профільних класів. У кваліфікаційній роботі використовуються такі методи: класифікаційний, описовий, частково – квантитативний; аналіз та синтез, теоретичне осмислення лінгвометодичних інновацій. Актуальність дослідження зумовлена аналізом темпоральних фразеологізмів української мови з національно-культурним змістом, що дозволяє простежити емоційно-оцінний погляд людини на світ та формування традицій різних етносів. Наукову новизну дослідження становить вивчення українських темпоральних фразем як мовних одиниць і водночас як засобу вдосконалення лексичної компетентності учнів старшої школи. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів на уроках української мови під час вивчення розділу «Фразеологія» та в роботі лінгвістичного гуртка для старшокласників. Джерелами для дослідження послужили «Словник фразеологізмів української мови» за ред. В. Білоноженко , «Словник фразеологічних синонімів», словник-довідник «Знаки української етнокультури» В. Жайворонка, «Тематичний словник популярних українських прислів’їв та приказок з коментарями» Я. Шаповал, добірки паремій з темпоральним компонентом, а також власні спостереження. У першому розділі «Темпоральна фразеологія як об’єкт лінгвістичного опису», що має теоретичний характер, розглянуто темпоральні фразеологічні одиниці, їх класифікацію, встановлено аспекти вивчення, висвітлено питання про фразеологізацію часу та особливості темпоральних ФО в контексті лінгвокультури. Другий розділ «Фраземи з компонентом темпоронімом в українській мові» присвячений дослідженню фразеологічних одиниць у відображенні поняття циклічного та лінійного часу. У третьому розділі «Лінгводидактичні основи вдосконалення лексичної компетентності засобами фразеології у старшокласників» з’ясовано, що вивчення фразеології, зокрема темпоральної, у старшій школі сприяє поглибленню лексичної компетентності учнів. Практична спрямованість проявляється через вправи, проєкти, інтерактивні завдання та технологію «перевернутого навчання», які допомагають правильно використовувати фразеологізми у мовленні, створювати тексти, розвивати комунікативні та дослідницькі навички.