Організація індивідуалізованого та диференційованого навчання в інклюзивному класі

Abstract

АНОТАЦІЯ Яковлєвої Теняни Організація індивідуалізованого та диференційованого навчання в інклюзивному класі Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня магістра за спеціальністю 013 Початкова освіта. Освітня програма: «Початкова освіта. Інклюзивна освіта». Ізмаїльський державний гуманітарний університет. м. Ізмаїл, 2025. Актуальність теми. Впровадження інклюзії в освітній простір України вимагає створення адаптивного середовища, що враховує когнітивні та психоемоційні особливості кожного учня. Забезпечення якісної освіти для дітей з особливими потребами можливе через поєднання стратегій індивідуалізації (робота з персональним профілем) та диференціації (робота з групами). Необхідність розробки дієвих механізмів інтеграції зазначених підходів у початковій школі зумовила вибір напряму дослідження. Мета роботи – теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка психолого-педагогічних умов і методики реалізації індивідуалізованого та диференційованого навчання. Об’єкт дослідження – процес організації навчання учнів у загальноосвітньому інклюзивному класі початкової школи. Предмет – педагогічні умови, форми, методи та прийоми реалізації індивідуалізованого та диференційованого підходів до навчання учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі. Методологічна основа охоплює аналіз наукових джерел, порівняння, класифікацію, а також емпіричні методи: стандартизовані методики (TEIP, SDQ, BRIEF), спостереження та педагогічний експеримент. Наукова новизна полягає у створенні моделі супроводу, що поєднує дидактичну адаптацію, рівневу диференціацію та взаємодію з родиною. 4 Перший розділ розкриває теоретичні засади. Розділено поняття «індивідуалізація» та «диференціація», визначено їхню роль в інклюзії. Проведено аналіз нормативної бази та міжнародного досвіду (США, ЄС), зокрема моделей універсального дизайну. Визначено, що індивідуалізація визначає стратегію, а диференціація виступає інструментом адаптації процесу. Другий розділ висвітлює умови реалізації. Описано вплив когнітивних та емоційних факторів на успішність учнів з особливими потребами. Охарактеризовано роль команди супроводу та вчителя. Розглянуто методику застосування змістової та рівневої диференціації в умовах класу. Третій розділ містить результати дослідження. Виявлено специфічні потреби учнів (дефіцит виконавчих функцій, комунікативні бар’єри). Розроблено та впроваджено трикомпонентну модель: - дидактичний блок – використання адаптованих конспектів уроків з візуальною підтримкою та алгоритмами. - оцінний блок – система різнорівневих завдань (підтримуючий, основний, творчий рівні) для створення ситуації успіху. - партнерський блок – залучення батьків через спеціальні пам’ятки з розвитку саморегуляції. Результати повторної діагностики підтвердили ефективність моделі, зафіксовано покращення виконавчих функцій (планування, контроль) та зниження поведінкових проблем. Практичне значення. Створені методичні матеріали (адаптовані завдання, рекомендації) можуть використовуватися вчителями початкових класів.