Психологічний потенціал арттерапії у підтримці дорослих, які переживають горе

Борщ, Іванна Максимівна; Borshch, Ivanna

Репозиторій ІДГУ
→
Наукові роботи студентів
→
Кваліфікаційні роботи
→
Факультет управління, адміністрування та інформаційної діяльності
→
053 Психологія
→
Перегляд матеріалів

Психологічний потенціал арттерапії у підтримці дорослих, які переживають горе

Борщ, Іванна Максимівна; Borshch, Ivanna

URI: http://hdl.handle.net/123456789/2556

Дата: 2026-06-23

Короткий опис (реферат):

Анотація на кваліфікаційну роботу студентки Борщ І.М. на тему «Психологічний потенціал арттерапії у підтримці дорослих, які переживають горе» Кваліфікаційна робота вміщує такі етапи дослідження: 1. Виявлена актуальність та проблеми дослідження. Актуальність дослідження. Проблема переживання горя є однією з ключових у сучасній психології, оскільки стосується фундаментальних аспектів людського існування  життя, смерті, втрати та сенсу. В умовах соціальних трансформацій, військових подій та зростання психоемоційного напруження значно зростає кількість людей, що стикаються з досвідом втрати близьких, майна, звичного способу життя чи внутрішньої стабільності. В українській психологічній практиці бракує системних досліджень щодо застосування арттерапії у роботі з дорослими, які переживають горе, що визначає необхідність подальшого наукового вивчення цієї проблематики. Особливо гострою є проблема для педагогів фахівців із підвищеним рівнем емоційного навантаження, які в умовах кризових подій переживають втрати, тривогу та емоційне виснаження. 2. Проаналізована наукова література з теми дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять праці зарубіжних учених: К.Г. Юнга щодо ролі символів та архетипів, Е. Кюблер-Росс (стадійна модель горювання), Дж. Вордена (теорія завдань горювання), Р. Неймейєра (смислотворчий та наративний підходи), М. Стробе і Г. Шут (дуальна модель), Дж. Боулбі (теорія прив'язаності), К. Малкіоді та Ш. МакНіффа (арттерапія у роботі з травмою). У вітчизняному науковому дискурсі методологічним підґрунтям виступили праці Т. Титаренко (психологічні стратегії подолання криз та втрат), В. Зливкова та С. Лукомської (переживання горя у дорослому віці), а також дослідження І. Бачинської, О. Власової, Л. Лєпіхової, І. Мушкевич, О. Кочаряна, Н. Пов'якель, Т. Яценко (психокорекційний потенціал арттерапії). Мета дослідження  теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити психологічний потенціал арттерапії у процесі підтримки дорослих, які переживають горе, та розробити практичні рекомендації щодо її застосування в роботі практичного психолога. Для досягнення мети вирішувалися такі завдання: охарактеризувати психологію горя, його сутність, стадії та особливості переживання втрати в дорослому віці; розглянути арттерапію як метод психологічної допомоги; проаналізувати наукові дослідження щодо застосування арттерапії в роботі з травмою та втратою; емпірично дослідити особливості емоційного стану дорослих, які переживають горе; розробити практичні рекомендації для психологів. 3. Уточнено поняття «арттерапія» та «переживання горя». На основі аналізу теоретико-методологічної літератури встановлено, що горе є інтенсивною, багатовимірною реакцією особистості на значущу втрату, що охоплює когнітивну, емоційну, поведінкову та фізіологічну сфери. Розрізняються нормативне (адаптивне) горе та ускладнена (травматична) реакція горя. Сучасні підходи акцентують увагу не на фіксованих стадіях (Кюблер-Росс), а на завданнях адаптації особистості, пошуку нових смислів та реконструкції життєвого наративу (Р. Неймейєр). Арттерапія розглядається як метод психологічної допомоги, що базується на використанні художньої діяльності для символічного вираження внутрішнього досвіду, регуляції емоційних станів та реінтеграції особистості після кризових подій. Визначальною рисою методу є те, що терапевтичне значення має не художній результат, а сам процес творчості, який активізує механізми символізації, емоційної експресії, нейропсихологічної регуляції та трансформації досвіду. 4. Кількісний та якісний аналіз результатів емпіричного дослідження. Емпіричне дослідження проводилося на базі ОЗО «Кілійський заклад загальної середньої освіти № 4» Кілійської міської ради. Вибірку склали 26 педагогів зі стажем від 3 до 25 років. Психодіагностичний інструментарій включав: госпітальну шкалу тривоги і депресії (HADS), інструментарій для самооцінювання травматичного горя (TGI-SR+) та колірний тест Люшера. За результатами дослідження встановлено, що значна частина учасників виявляла клінічно значущі показники тривожності, депресії та ознаки травматичного горя. Апробація арттерапевтичних методів засвідчила їх ефективність у зниженні рівня тривожності, покращенні емоційного стану та підвищенні ресурсного потенціалу педагогів. Результати дослідження пройшли апробацію на XII Всеукраїнській науково-практичній конференції (27 квітня 2026 р., Ізмаїл: РВВ ІДГУ) та опубліковані у статті «Арт-терапевтичні технології як чинник актуалізації особистісних ресурсів у ситуації втрати» у збірнику наукових праць «Сучасна психологія: проблеми і перспективи». Підсумовуючи, можна стверджувати, що арттерапія є науково підтвердженим, дієвим і варіативним підходом до надання психологічної підтримки дорослим людям у період переживання втрати. Використання творчих методів у комплексі з психодіагностичними засобами уможливлює не лише зменшення тривожних та депресивних станів, а й сприяє більш повному засвоєнню травматичного досвіду в особистісній структурі людини. Арттерапевтичний підхід створює захищений невербальний простір для відображення глибоких емоційних переживань, пробуджує власний потенціал особистості та допомагає поступово відновлювати сенс життя після пережитої втрати. Здобуті висновки становлять практичну значущість для шкільних психологів, соціальних педагогів і спеціалістів у сфері кризової психологічної допомоги.

Суть розробки, основні результати:

Abstract for qualification work by student Borshch I. on the topic «The Psychological Potential of Art Therapy in Supporting Adults Experiencing Grief» The qualification work encompasses the following stages of research: 1. Identification of the Research Relevance and Problem. Research relevance. The experience of grief constitutes one of the central concerns in contemporary psychology, as it pertains to fundamental dimensions of human existence  life, death, loss, and meaning. In the context of ongoing social transformations, military conflicts, and heightened psycho-emotional distress, a growing number of individuals encounter the experience of losing loved ones, property, familiar ways of life, or a sense of internal stability. Ukrainian psychological practice lacks systematic research on the application of art therapy with bereaved adults, which necessitates further scientific inquiry in this area. This issue is particularly acute for educators  professionals subject to elevated emotional demands  who, amid crisis events, face grief, anxiety, and emotional exhaustion. 2. The scientific literature on the research topic is analyzed. The theoretical and methodological foundations of the study draw upon the works of international scholars: C.G. Jung on the role of symbols and archetypes; E. Kübler-Ross and her stage model of grief; J. Worden and his task-based theory of mourning; R. Neimeyer and his meaning-making and narrative approaches; M. Stroebe and H. Schut and their dual process model; J. Bowlby and attachment theory; C. Malchiodi and S. McNiff on art therapy in the context of trauma. Within the Ukrainian scientific tradition, the methodological grounding of the study is informed by the works of T. Tytarenko on psychological strategies for coping with crises and loss; V. Zlyvkov and S. Lukomska on grief in adulthood; as well as the contributions of I. Bachynska, O. Vlasova, L. Liepikhova, I. Mushkevych, O. Kocharian, N. Poviakel, and T. Yatsenko on the psychocorrective potential of art therapy. Research aim. The aim of the study is to theoretically substantiate and empirically investigate the psychological potential of art therapy in supporting bereaved adults, and to develop practical recommendations for its application in the work of practicing psychologists. The following objectives were formulated to achieve this aim: to characterise the psychology of grief, its nature, stages, and specific features of loss experience in adulthood; to examine art therapy as a method of psychological intervention; to analyse existing research on the use of art therapy in the context of trauma and loss; to empirically investigate the emotional states of adults experiencing grief; and to formulate practical recommendations for psychologists. 3. Conceptual Clarification of “Art Therapy” and “Grief Experience” Drawing on theoretical and methodological literature, the study establishes that grief constitutes an intense, multidimensional response of the individual to a significant loss, encompassing cognitive, emotional, behavioural, and physiological dimensions. A distinction is drawn between normative (adaptive) grief and complicated (traumatic) grief reactions. Contemporary approaches place emphasis not on fixed sequential stages (Kübler-Ross), but on the tasks of personal adaptation, the search for new meaning, and the reconstruction of one's life narrative (R. Neimeyer). Art therapy is conceptualised as a method of psychological assistance grounded in the use of creative activity for the symbolic expression of inner experience, the regulation of emotional states, and the reintegration of the individual following crisis events. A defining feature of this method is that therapeutic value resides not in the artistic product itself, but in the creative process, which activates mechanisms of symbolisation, emotional expression, neuropsychological regulation, and experiential transformation. 4. Quantitative and Qualitative Analysis of Empirical Findings. The empirical study was conducted at the Municipal Educational Institution “Kiliya General Secondary School No. 4” of the Kiliya City Council. The sample comprised 26 educators with professional experience ranging from 3 to 25 years. The psychodiagnostic instruments employed included: the Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS), the Traumatic Grief Inventory  Self-Report (TGI-SR+), and Lüscher's Colour Test. The findings indicated that a significant proportion of participants displayed clinically meaningful levels of anxiety and depression, as well as symptoms consistent with traumatic grief. The application of art therapy techniques demonstrated their efficacy in reducing anxiety, improving emotional well-being, and enhancing the resource potential of the participants. The findings of the study were presented at the 12th All-Ukrainian Scientific and Practical Conference (27 April 2026, Izmail: Publishing Centre of IDGU) and published in the article “Art Therapy Techniques as a Factor in Actualising Personal Resources in Situations of Loss,” in the collected volume Contemporary Psychology: Problems and Perspectives. In summary, it may be concluded that art therapy constitutes a scientifically validated, effective, and versatile approach to providing psychological support to adults during periods of bereavement. The integration of creative methods with psychodiagnostic tools enables not only the alleviation of anxiety and depressive states, but also facilitates the more complete assimilation of traumatic experience into the individual's personal structure. The art therapeutic approach creates a protected, non-verbal space for the articulation of profound emotional experiences, awakens the individual's inherent capacity for self-recovery, and supports the gradual restoration of meaning following loss. The conclusions drawn from this study carry practical significance for school psychologists, social educators, and specialists engaged in crisis psychological intervention.

Показати повний опис матеріалу