Словник музичної термінології (1930) як артефакт культури першої третини ХХ століття та історичне джерело сучасних музично-лексикографічних досліджень
81’374:781](038):008](477)“1930”
Метою статті є осмислення зазначеної праці як пам’ятки науки, через яку «прочитується» контент української музичної культури першої третини ХХ ст., – стан її структури, контакти й типологічна спорідненість із тогочасними європейськими тенденціями й здобутками в музиці та музикознавстві, особливості власної музикознавчої традиції тощо. Водночас обраний текст розглядається як історичне джерело сучасних музично-лексикографічних студій. Спеціального аналізу цієї визначної пам’ятки українського музикознавства раніше не було здійснено. Цим зумовлено новизну пропонованого дослідження.
У студії застосовано такі методи: феноменологічний – у диференційованому вивченні різних аспектів лексичного змісту Словника музичної термінології в його синхронних і діахронних зв’язках із процесами розвитку культури, науки; історичний – в осмисленні обраного музикознавчого тексту як артефакту культури першої третини ХХ ст.; нового історизму – в інтертекстуальному аналізі й переосмисленні досліджуваного тексту та відповідних текстуально-контекстуальних взаємодій з урахуванням сучасного стану вітчизняної музичної лексикографії.
Висновки проведеного аналізу пов’язані з осмисленням значення Словника музичної термінології для сучасних музично-лексикографічних досліджень, єдності історії української музикознавчої науки. Зміст: Режим доступа:https://nte.etnolog.org.ua/2024-rik/4
