Розвідка присвячена маловідомій у сучасній українській історіографії проблемі – моделям споживчої поведінки радянських громадян. Мета статті – сформувати власну дослідницьку концепцію змін у повсякденному житті міського населення середини ХХ ст. Методологія, джерела. Застосовано етнографічний підхід для визначення стратегій споживання, якими користувалися мешканці УРСР. Основним джерелом вивчення порушеного питання стали інтерв’ю киян та архівні матеріали. Ґлобальна модернізація, яка розпочалася в Північній Америці та Західній Європі в 1950-х рр., кардинально змінила світ. Зміни ці мали широкий характер, охоплюючи політичне життя, культуру, повсякдення, технології, соціальну структуру. Новий спосіб життя, культурні практики стали доступними для багатьох людей у всьому світі. Автор ставить питання, чи був цей процес характерний для СРСР і як комуністичний режим вплинув на модернізацію повсякденного життя українців у 1950–1960-х рр. Наукова новизна полягає у формулюванні окресленої проблеми та спробі її вирішення. У висновках стверджується, що радянська торгівля копіювала європейські й американські підходи до роздрібної сфери, але мала свої суперечності, адже споживачі залишалися наодинці між пропаґандистським образом суспільства процвітання й реальним товарним дефіцитом. Поміж цими полярними позиціями в містах сформувалася унікальна культура самозабезпечення радянських людей

Ключові слова: повсякденне життя, історія радянської роздрібної торгівлі, споживач, міський спосіб життя, УРСР, Київ