У статті йдеться про феномен цифровізації як нової реальності сьогоднішнього економічного життя та повсякденного буття, його активне поширення та експансію. Наголошення концепції розвитку цифрової економіки та суспільства задовго до пандемії COVID-19 та широкомасштабної війни (на період 2018–2020 років), а відтак затвердження Національної економічної стратегії до 2030 року, означили місце України у ґлобальному контексті та визначили стимули до подальшого розвитку цифровізації з метою досягнення конкурентоспроможного рівня нашої країни у світі. Участь у різноманітних світових рейтинґах щодо визначення ступеня технологічного розвитку, мережевої готовності (NRI), інноваційного рівня (GII) та ґлобальної конкурентоспроможності (GCI) тощо наочно показує рівень розвитку інформаційно-комунікативних технологій у країні і дає змогу оцінити її потенціал у цій царині, виявити найсильніші та найслабкіші характеристики. Результати цього оцінювання, щорічно оприлюднювані у звітах-доповідях, показують спроможність нашої країни бути у першій пів сотні країн світу і гідно конкурувати на міжнародному ринку, якщо не в технічному плані, то в потенціалі людського ресурсу, попри будь-які неґативні обставини та тривалу війну. У статті також йдеться про переваги та потенційні ризики цифровізації в усіх сферах (кіберзагрози, безробіття, цифрова нерівність, наслідки розвитку штучного інтелекту тощо). Наголос як на позитивах, так і на неґативах є актуальним та важливим для стратегічного прогнозування та планування щодо подолання противника на полі бою і подальшої відбудови країни та зміцнення її конкурентоспроможності на міжнародному рівні.

Ключові слова: цифровізація, цифрова трансформація, ризики цифровізації, індекси розвитку, стартап, штучний інтелект