Метою статті є виявлення та репрезентація не відомих раніше архівних документів з фондів радянських спецслужб, що стосуються нонконформістських настроїв Олександра Довженка, зокрема його ресентименту щодо євреїв. Завдання автора спрямоване на стимулювання подальших досліджень та дискусій задля пошуку засобів змалювання реалістичного образу Довженка. Методологічні засади ґрунтуються на принципах історизму та критичного аналізу джерел з комплексним поданням усієї множинності нововиявлених історичних фактів і подій відповідно до конкретно-історичних обставин. Наукова новизна полягає в осмисленні документів комуністичних спецслужб як обов’язкової джерельної складової неупереджених дослідницьких стратегій сучасного довженкознавства. Висновки. Нововиявлені архівні документи доводять, що критичне ставлення Довженка до євреїв було наслідком складних та ситуативно детермінованих настроїв і життєвого досвіду. Ось чому це не може бути спрощеними та прямолінійними наративами. Комуністичні спецслужби пильно відслідковували антирадянські настрої Довженка, підозрювали його в «контрреволюційній діяльності», а також фіксували його висловлювання на адресу кінематографістів єврейського походження. Одначе вони не давали однозначних оцінок таким висловлюванням. Довженко творчо співпрацював і приятелював з багатьма митцями-євреями, а його критичні настрої ніколи не переростали в доносительство та інші практичні форми помсти.

Ключові слова: Олександр Довженко, комуністичні спецслужби, справа-формуляр, юдофобія, русифікація, український націоналізм, українське кіновиробництво.