Ключові слова: Перша світова війна, історіографія, пропаганда,образ ворога

Перетворення Німеччини на центр розвитку історичної науки та перейняття іншими країнами її канонів професіоналізації й інституціоналізації породжувало в ії істориків відчуття зверхності та некритичності до власних інтерпретацій і висновків. Незавершені процеси інституціоналізації історичної науки у Великобританії, потужний вплив німецьких канонів науковості та професіоналізації, міцна кооперація з німецькими колегами обумовили доволі слабку втягненність британських істориків у пропагандистські акції на першому етапі війни. З її початком німецькі історики були майже одностайними в тому, що один із найважливіших методологічних принципів "об'єктивності" (або "неупередженності") має поступитися національно-патріотичному самовираженню і професійна історіографія перетворилася на "histiria militants". Для британських істориків ця проблема не стояла так гостро, оскільки незавершені процеси професіоналізації практично споріднювали історичні дослідження з літературною творчістю. Найкраще участь істориків у пропагандистській діяльності було організаційно забезпечено у Великобританії. На початковому етапі війни вона полягала у виданні численних науково-популярних памфлетів із німецької та австро-угорської історії, минулого слов'янських народів Балканського півострова та ін. Німецькі історики, маючи достатньо потужну інституційну базу, портативні органи і глибоку соціологізацію, використовували численну періодику, у тому числі й фаховий друкований орган "Historische Zeitschrift", для того, щоб вести агресивну війну на "істоичному фронті"