Із спостережень над обрядовими лексичними паралелями в українських і болгарських південнобессарабських говірках

Abstract

У статті описані лексичні паралелі сімейної обрядовості в українських та болгарських говірках південнобессарабського регіону, виявлені інтегральні та диференційні елементи в межах української та болгарської мов, що стали результатом спільного існування та взаємодії мов і культур болгарського й українського етносів. Унаслідок майже двохсотрічного співіснування та взаємодії представники різних народів, що живуть у цьому краї (українці, болгари, румуни, гагаузи, росіяни, албанці та ін.), змогли зберегти унікальні елементи власної мови й культури та поділитися ними один із одним, а також продукувати окремі інтегральні одиниці, шляхи формування й моделі трансформації яких сьогодні потребують реконструкції. З’ясовано, що для обрядової терміносистеми українців і болгар Південної Бессарабії, яка закономірно має значну частину інтегральних лексичних одиниць, характерні диференційні елементи, частина з них пов’язана з лінгвокультурними особливостями певного етносу (укр. боршч, св’і|тилки, з|мивкие, поро|д’іл’:а – болг. |кукличка, |малка |пита, гу|л’ама |пита), а також викликана міжмовною / міждіалектною інтерференцією (рум. нанашу|ли, |зестри; турк. кавар|ма, кур|бан).