Історіографічний аналіз в історико-педагогічних розвідках (на матеріалах освітньої діяльності дворян бессарабських міст ХІХ ст.)

Abstract

На прикладі історіографічного аналізу освітньої діяльності дворян бессарабських міст у ХІХ ст. продемонстровано можливості історіографічного методу для кращого розуміння освітніх процесів окремого історичного періоду в певному регіоні. Педагогічна історіографія порівняно нова наука, проте вона поступово зміцнює свої позиції. Історіографічний аналіз, як особливий науковий метод історико-педагогічних досліджень останнім часом набуває все більшого поширення. Методологія історико-педагогічного дослідження в історіографічному аспекті вже має свою ґрунтовну методологічну базу, представлену роботами Л. Березівської, Н. Гупана, Н. Коляди, О. Сухомлинської, в дослідженнях яких наголошено на вагомій ролі історіографії наукової проблеми для історико-педагогічного напряму, подано рекомендації методологічного характеру та наведено приклади здійснення історіографічного аналізу. Серед дослідників, що вивчали місце та роль бессарабських дворян в становленні системи освіти в регіоні, треба назвати Н. Гончарову, Л. Циганенко, М. Башли, Н. Щербину та інших. Вони довели, що дворянство Бессарабії займало провідні позиції в культурному, літературному та мистецькому житті краю. Дворянська культура в Бессарабії розвиваючись в руслі загальноросійських тенденцій, намагалась зберегти власні національні та регіональні особливості. Дбаючи про поширення освіти серед різних верств населення краю й зростання шкільної мережі, частина бессарабського дворянства внесла помітний внесок у розвиток педагогічної науки і освіти. Подальший розвиток педагогічної історіографії потребує вироблення нових теоретичних і методологічних підходів з урахуванням напрацювань і методик як зарубіжної, так і вітчизняної історіографії; виокремлення педагогічної історіографії в окремий науковий напрям та нову навчальну дисципліну для студентів і аспірантів педагогічних спеціальностей.