Тривожність як властивість особистості

Abstract

Теоретичне узагальнення проблеми тривоги та тривожності у складі загальної системи емоцій та емоційних станів особистості, зазвичай пов'язане з очікуванням конкретної небезпеки, що викликає стан дискомфорту, також асоціюється з формуванням відповідної особистісної риси, яка свідчить про виникнення діалектичного протиріччя як основного джерела розвитку особистості взагалі та її окремих функціональних систем. Психологічною детермінантою тривожності як особистісної риси є порушення функціональної, міжособистісної та внутрішньо особистісної рівноваги під час реалізації функціональних систем. Реінтерпретація даних про базисну тривожність, діагностовану за допомогою госпітальної шкали тривоги та депресії, особистісної шкали проявів тривоги Тейлора, шкали тривоги Бека, опитувальника з генералізованої тривоги, шкали тривоги Гамільтона, а також даних, одержаних за допомогою шкали тривоги Спілбергера – Ханіна та тесту рівня шкільної тривожності Філіпса свідчить про достатню рівневу неоднорідність тривожності в різних вибірках, що дозволяє дійти висновку про необхідність враховувати при аналізі конкретні обставини. На тлі таких параметрів, як загальна тривожність, переживання соціального стресу, фрустрація потреби в досягненні, страх самовираження, страх ситуації перевірки знань, страх відповідати очікуванням, фізіологічний опір стресу, проблеми і страхи у відносинах з вчителями встановлено найбільш вираженим у досліджуваних страх самовираження, страх ситуації перевірки знань та проблеми і страхи у стосунках з учителями сформульовано висновок про самовираження як провідну тенденцію психічного розвитку у підлітковому віці.