Мова українського весілля як об'єкт етнолінгвістичної та лексикографічної інтерпретації

Abstract

Традиційний український весільний ритуал до сьогодні зберігає численні архаїчні обрядові та мовні елементи що репрезентують відповідний сегмент концептуальної та мовної картин світу. Фольклористи, етнографи та історики студіювали структуру та частково походження обряду, лінгвісти - переважно його регіональні варіанти, тоді як комплексна етнолінгвістична та лексикографічна інтерпретація весільної лексики ще не була здійснена. Весільний лексикон як сукупність вербалізацій макроконцепту ВЕСІЛЛЯ становить концептуальну та мовну єдність і включає три приблизно рівноправні частини - найменування учасників, атрибутів та мікрообрядів весілля.