Олександр Федорович Маньковський – лікар, вчений, інтелектуал

Abstract

Сучасний етап розвитку регіональної історії характеризується зростанням інтересу науковців до вивчення результатів діяльності вчених ХХ ст. Українські історики провели ґрунтовні та докладні дослідження внеску окремих персоналій в розвиток науки і культури держави. Однак серед тих, чиє життя та служіння справі були пов’язані з Придунайським та Причорноморським регіоном є чимало особистостей, не дуже відомих широкому загалу. Одним з них є Олександр Федорович Маньковський – польський шляхтич за походженням, що народився на Півдні України, тривалий час мешкав на території Бессарабії. В статті аналізується професійна та громадсько-адміністративна діяльність Олександра Федоровича Маньковського – українського вченого, лікаря, професора, педагога, чиє життя було пов’язано одночасно з трьома країнами: Польщею, Україною, Болгарією. Професор Новоросійського та Софійського університетів, першовідкривач адреналіну, справжній інтелектуал і педагог життя якого може служити прикладом вірного служіння науці. Олександр Федорович початкову освіту отримав у Бендерській повітовій школі (1877-1881, а потім продовжив навчання у І Кишинівській гімназії, яку завершив у 1889 р. зі срібною медаллю. Закінчив медичний факультет Київського університету Св. Володимира у 1894 р. Ще до закінчення навчання він брав активну участь у боротьбі з епідемією холери в Бессарабії − в Аккерманському (1892) і Бендерському (1893) повітах. Після закінчення навчання в університеті, у 1894 р. О. Маньковський повернувся до Бендерського повіту та служив там земським лікарем. З головою поринувши у лікарські будні, він не припинив заняття наукою. О. Маньковський написав близько тридцяти наукових робіт із загальної патології, гістології та ембріології. Саме за його ініціативою у Софійському університеті був організований інститут гістології та ембріології з лабораторією та музеєм ембріологічних та патологоанатомічних препаратів.