Дисидентський дискурс у координатах автобіографічного синергену

Райбедюк, Г.; Raibedyuk, G.

Дисидентський дискурс у координатах автобіографічного синергену

Райбедюк, Г.; Raibedyuk, G.

URI: http://hdl.handle.net/123456789/1527

Дата: 2020

Короткий опис (реферат):

У статті обґрунтовано потребу комплексного вивчення дисидентського метатексту, що доповнює й конкретизує художній дискурс інакодумців в умовах політичного застою періоду другої половини 1960–1970 рр. Основну увагу зосереджено на проблемі реконструювання синергетики дисидентського тексту метажанровими моделями їх автентичної документалістики. У випадку життєтворчості в’язнів політичних таборів література факту набула статусу письменницького архіву. В цьому контексті питому вагу відведено автобіографістиці як наджанровому утворенню, з’ясовано її фундаментальне значення як важливого джерела достовірних знань про ідеологічні та естетичні аспекти дисидентського явища, конкретизовано зв’язки названого фактологічного тексту з етикою буття нонконформістів, закцентовано його фактографічний і психологічний плани. Доведено узалежненість специфіки наративних моделей самооб’єктивації авторського «Я» в поезії дисидентів від автобіографічного тексту. Проєкцію інтенцій поета, його творчої самопрезентації через суб’єктну сферу художнього тексту розглянуто на прикладі біографії Миколи Руденка – найсуперечливішої і найдраматичнішої постаті нонконформістської плеяди. Окреслено сегменти його автобіографічного синергену (біографічного складника світоглядної позиції, творчого акту, антропоцентризму), визначено рівні текстових реальностей: автороцентричності ліричного наративу та фактографічності літератури non-fiction. Їх подальше дослідження сприятиме розкриттю авторського «Я» митця, збереження ним творчої ідентичності в умовах ідеологічного тиску й тотальних заборон.

Суть розробки, основні результати:

The article substantiates the need for a comprehensive study of dissident metatext, which complements and concretizes the artistic discourse of dissidents in the political stagnation of the second half of 1960-1970. The main focus is on reconstructing the synergetics of the dissident text with meta-genre models of their authentic documentaries (archival materials, letters, autobiographies, memoirs, diaries, transcripts of trials, expert reports, interviews, etc.). In the case of the life of prisoners of political camps, the literature of fact has acquired the status of a writer's archive. In this context, the share is given to autobiography as a supra-genre formation, its fundamental significance as an important source of reliable knowledge about ideological and aesthetic aspects of the dissident phenomenon is clarified, the connections of this factual text with the ethics of nonconformists in the communist regime psychological plans. The dependence of the specifics of narrative models of self-objectification of the author's «I» in the poetry of dissidents on the autobiographical text is proved. The projection of the author’s intentions, his artistic self-presentation through the subjective sphere of the poetic text is considered on the example of the biography of Mykola Rudenko – the most controversial figure of the nonconformist galaxy. The segments of his autobiographical synergen (biographical component of the worldview, creative act) are outlined, the levels of textual realities are determined: authorocentric lyrical narrative and factual non-fiction literature. Their further research will help to reveal the author's «I» of the artist, preserving his creative identity in conditions of ideological pressure and total prohibitions.

Показати повний опис матеріалу