Лінгвосинергетичні особливості категорії часу у текстах художньої прози (на матеріалі роману А. Азимова «Кінець Вічності»

Abstract

Для повного аналізу тексту та розкриття авторського задуму недостатньо просто проаналізувати зовнішню структуру тексту, обов’язкого треба поринути у його внутрішню структуру. Для ефективного дослідження тексту в останній час використовують синергетичний підхід, тому що він сприймає текст як складну систему, що складається як з зовнішніх (послідовність речень, абзаци, параграфи, глави, розділи тощо), так і з внутрішніх фактів (розкриття авторського задуму, фрактальне членування тексту, точки біфуркації тощо). У даній кваліфікаційній роботи зроблено огляд на міждисциплінарні зв’язки лінгвістики та математичних наук, у результаті чого виник новий міждисциплінарний напрям – лінгвосинергетика; розглянуто лінгвосинергетичні засади дослідження текстової категорії часу та фрактального членування тексту. Практичному застосуванню фрактального членування художнього тексту придлено особливу увагу. Ключові храктеристики фракталів (самоподібність, нерегулярність, тонка структура, розмірність) вже широко використовуються соціальних та природознавчих науках для пояснення різноманітних фактів. Вивчення структури тексту та текстових категорій з точки зору лінгвосинергетики з позиції фрактальності ще потребує сумлінного аналізу. Для дослідження лінгвосинергетичних особливостей категорії часу художнього прозового тексту був обраний науково-фантастичний роман «Кінець Вічності» А. Азимова. Основною метою наукової роботи було встановлення рівня дослідженності проблеми синергетичного аналізу тексту та фрактальності як способу та властивості самоорганізації тексту та практине застосування синергетиного підходу для дослідження фрактальної структури категорії часу художнього тексту. Для досягнення поставленої мети текст розглядався як складана самоорганізована система. Автор досліджував засоби вираження категорії часу у аназованому романі та дійшов висновку, що вона представлена за допомогою морфологічних, лексичних, синтаксичних та нестандартних засобів вираження.Одним з головних питань даної роботи було виокремлення точок біфуркації для встановлення причино-наслідкових зв’язків у сюжеті та для зображення у подальшому фрактальної структури роману. Таким чином автор зміг виокркмити головні та другорядні сюжетні лінії роману. Автор дійшов висновку, що розгортання категорії часу у романі можна представити у вигляді фрактальної структури, а для розуміння динаміки сюжету та внутрішньої структури тексту найбільш підходить вид фракталу «ризома», яка наочно демонструє усі наявні в тексті сюжетні лінії та їх взаємозв’язок. Практична цінність роботи полягає у можливості вористовування узагальнень, спостережень та розробленої фрактальної моделі тексту у процесі формування читацької компетенції учнів закладів середньої освіти та здобувачів вищої освіти. Також, результати дослідження переконливо демонструють можливість і необхідність застосуваня синергетичного підходу до вивченнятворів різних жанрів.