Вплив соціального інтелекту на успішність навчання

Abstract

Адекватність розуміння процесу спілкування та поведінки людей, адаптацію до різних систем взаємовідносин визначає особлива інтегральна розумова здатність – соціальний інтелект. Проблема дослідження соціального інтелекту стає все більш актуальною на етапі розвитку психології і привертає велику увагу дослідників до цієї теми. У розвиток вивчення феномену соціального інтелекту зробили внесок такі зарубіжні дослідники як Г. Айзенк, Г. Гарднер, Дж. Гілфорд, К. Ізард, Г. Олпорт, А. Реан, М. Саллівен, Р. Стернберг, Е. Торндайк, Т. Хант та ін. Серед вітчизняних психологів слід виділити А.Ф. Бондаренко, О.Гуменюка, С.С. Занюк, В.А. Семиченко, Т.М. Титаренко, А.В. Фурмана, А.І. Чеботаря, А.Я. Чебикіна, С.Г. Шебанову тощо. Контроль над власними емоціями та вміння ефективно впливати на них стали предметом спеціальних досліджень концепцій емоційного інтелекту та емоційної креативності (Т.П. Березовська, О.І. Власова, Д. Гоулман, Дж. Еверіл, В.В. Лусін, Дж. Майєр, М.А. Манойлова, Є.Л. Носенко, О.П. Саннікова). Дослідниками було встановлено, що соціальний інтелект бере безпосередню участь у регуляції соціальної поведінки, постає як засіб пізнання соціальної дійсності, об'єднує та регулює пізнавальні процеси, пов'язані з відображенням соціальних об'єктів (людини як партнера зі спілкування, групи людей), забезпечує інтерпретацію інформації, розуміння та прогнозування вчинків та дій людей, адаптацію до різних систем взаємовідносин між людьми (сімейним, діловим, дружнім), показує, як людина взаємодіє із зовнішнім світом, як вона вирішує та долає щоденні проблеми, у тому числі - і при спілкуванні з оточуючими. Сучасними дослідженнями виявлено вплив соціального інтелекту на успішність у професійній діяльності (у тому числі у навчальній діяльності) та на самореалізацію людини в цілому. Проте слід зазначити, що залишаються недостатньо опрацьованими проблеми щодо структури соціального інтелекту; визначення його специфіки серед інших форм інтелекту; особливостей динамічного розвитку соціального інтелекту у процесі зміни етапів навчання в освітньому закладі. Мета дослідження полягає у вивченні впливу соціального інтелекту на успішність навчальної діяльності у дітей шкільного віку. Для дослідження соціального інтелекту нами була використана методика «Соціальний інтелект» (адаптація тесту Дж. Гілфорда та М. Саллівена). Розглянуто особливості розвитку соціального інтелекту молодших школярів (молодша школа) та підлітків (середня та старша школа), деяку динаміку розвитку соціального інтелекту відповідно до віку, а також фактори, що визначають становлення соціального інтелекту. Встановлено, що між рівнем соціального інтелекту та рівнем успішності у учнів справді існує взаємозв'язок. Характер зв'язку зворотний, що може бути обумовлено впливом таких чинників, як динаміка розвитку соціального інтелекту, особливості навчальної програми даного навчального закладу та провідним видом діяльності учнів на різних етапах навчання. Доказано, що взаємозв'язок між рівнем розвитку соціального інтелекту у учнів даного навчального закладу та їх успішністю з гуманітарних дисциплін носить зворотний характер. Середня та старша ланка (паралель дев’ятих і паралель одинадцятих класів) відрізняються за віком тільки на два роки і відносяться до одного вікового періоду - підліткового періоду, ми вважаємо за доцільне розробку методичних рекомендацій, спрямованих на розвиток соціального інтелекту у учнів старшої та середньої ланки із середнім та низьким рівнем успішності. Як методичні рекомендації ми пропонуємо використовувати соціально-психологічний тренінг, спрямованого на розвиток соціального інтелекту у учнів старшої та середньої ланки із середнім та низьким рівнем успішності.