Ізмаїльський Державний Гуманітарний Університет

Проблема аутоагресії в підлітковому віці

Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Маркова, Аліна Іванівна
dc.contributor.author Markova, Alina
dc.date.accessioned 2022-10-14T10:49:01Z
dc.date.available 2022-10-14T10:49:01Z
dc.date.issued 2022-06-21
dc.identifier.citation Маркова А. І. Проблема аутоагресії в підлітковому віці : Кваліфікаційна робота здобувача освітнього ступеня бакалавр спеціальності 053 Психологія освітньої програми : «Психологія : практична психологія (реабілітаційна психологія)» » / Кер.: д. псих. н., проф. Макарчук Н.О. – Ізмаїл, 2022. – 48 с. uk_UA
dc.identifier.uri http://hdl.handle.net/123456789/1769
dc.description The problem of autoaggressive behavior in modern psychology is becoming more pronounced, as interest in this topic is due primarily to several circumstances that characterize the current state of general psychological knowledge about autoaggressive behavior. Thus, according to the World Health Organization, only the number of suicides, which is an extreme form of autoaggressive behavior, among adolescents in the world has increased on average twice, and in Ukraine - three times. This situation is explained by the high level of internal dissonance of changes in the structure of the adolescent's personality, the impossibility of socio-psychological adaptation and increasing personal tension, which leads to an existential vacuum and loss of meaning in life. The study of autoaggressive behavior is one of the main areas of research, treatment, diagnosis and prevention in psychiatry and psychology. Many scientists have studied the problem of autoaggressive behavior: A.G. Амбрумова, В.А. Тихоненко, С.В. Vaulin, D.S. Isayev, G.Ya. Pylyagina, NM Volnov, DI Shustov, NA Kachnov and others. Age features associated with self-destructive behavior were studied by AA Alexandrov, LI Bozhovich, BS Bratus, AI Zakharov, SA Igumnov, D. Ya. Isayev, IS Cohn, AN Leontiev, DI Feldstein, PM Jacobson and others. The study of the phenomenon of autoaggression in clinical psychology and the psychology of deviant behavior is characterized by a great variety of forms and variations in the manifestation of autoaggressive behavior. In the general case, autoaggressive behavior is considered as a variant of aggressive, in which the subject and object of action coincide. Thus, the systematic study of psychological features of prevention of all manifestations of autoaggressive behavior in adolescence, taking into account the specific factors of its occurrence in modern conditions, despite its importance, was not the subject of special research. The aim of the research is to study the peculiarities of the manifestation of autoaggressive behavior in adolescence and to develop a correctional program to overcome it. Autoaggression should be understood as a type of aggressive behavior in which hostile actions for some reason (mostly social - when the object that caused the aggression is unreachable, too strong, etc.) can not be directed at an object that irritates, so it is directed at itself . Autoaggression is a stable characteristic of a person who tends to act autoaggressively under irritating circumstances. The main cause of autoaggression, according to Freud, is a violation of libido attachment to a favorite object by regressing to the oral stage of psychosexual development and imaginary absorption of this object, as well as by identifying part of his self with this object, causing harm and thereby safely satisfying his desire to damage the object. In addition, a clear distinction must be made between self-aggression, suicide and self-harm: suicide is an extreme form of self-aggression, and self-harm is something that may outwardly resemble suicide but has no purpose to commit suicide. In modern scientific works, the concept of "autoaggression" is often identified with the concept of "guilt", which is based on the method of determining the types of aggressive behavior Bass-Darki. At the same time, about half of adolescents are prone to autoaggressive behavior Methodological and empirical analysis in the psychology of autoaggressive behavior is the basis for developing a set of methodological procedures and allows to reconstruct the content system of values of subjective experience and key indicators of autoaggressive behavior. This analysis prepares the basis for the basic development of diagnostic, counseling and psycho-correctional programs based on the semantic reconstruction of the provisions of autoaggressive personality traits. It is established that the indicators of suicide risk among all respondents are within acceptable limits and are in a favorable condition. In the analysis of indicators of propensity to deviant behavior, the most pronounced trends are the tendency to overcome norms and rules in 46%, the tendency to aggression and violence in 35% and low volitional control of emotional reactions in 36%. Other diagnosed indicators are less pronounced and normal. The analysis of the study of forms of aggressive behavior showed that among girls indirect and verbal prevailed (16% of all respondents), and physical aggression was found in 10% of girls. Verbal aggression (20%) and irritability (10%) predominate among boys. Other types of aggressive reactions, both in boys and girls, are less pronounced. Research on the definition of destructive attitudes in interpersonal relationships has shown that there are no pronounced destructive tendencies among all respondents. The solution to the problem of autoaggression is, first of all, a qualitative study of the essence of the phenomenon, the development of ways, forms and methods of prevention. To understand and prevent self-aggression, it is useful to know on the basis of which subjective value systems the individual has chosen such behavior. By analyzing subjective value systems as operational analogues of the autoaggressor's consciousness, one can set a practical task of achieving a long-term result of preventing autoaggression or reducing it to socially acceptable forms by reviewing and transforming these systems of subjective personal experience. uk_UA
dc.description.abstract Проблема аутоагресивної поведінки в сучасній психології постає дедалі виразніше, оскільки інтерес до цієї теми обумовлений, передусім, кількома обставинами, що характеризують сучасний стан загальнопсихологічних знань про аутоагресивну поведінку. Так, за даними Всесвітньої Організації Охорони здоров'я лише кількість самогубств, що є крайньою формою аутоагресивної поведінки, серед осіб підліткового віку у світі збільшилося в середньому вдвічі, а в Україні – втричі. Подібне становище пояснюється високим рівнем внутрішнього дисонансу змін у структурі особистості підлітка, неможливістю соціально-психологічної адаптації та зростанням особистісної напруги, що призводить до екзистенційного вакууму та втрати сенсу життя. Вивчення аутоагресивної поведінки є одним з основних напрямків дослідження, лікування, діагностики та профілактичної роботи в психіатрії та психології. Проблемою аутоагресивної поведінки займалися багато вчених: А.Г. Амбрумова, В.А. Тихоненко, С.В. Ваулін, Д.С. Ісаєв, Г.Я. Пилягіна, Н. М. Вольнов, Д. І. Шустов, Н. А. Качнов та ін. Вікові особливості, пов’язані з самодеструктивною поведінкою, досліджували А. А. Александров, Л. І. Божович, Б. С. Братусь, А. І. Захаров, С. А. Ігумнов, Д. Я. Ісаєв, І. С. Кон, А. Н. Леонтьєв, Д. І. Фельдштейн, П. М. Якобсон та ін. Вивчення феномену аутоагресії в клінічній психології та психології девіантної поведінки відзначається великою різноманітністю форм і варіацій прояву аутоагресивної поведінки. У загальному випадку аутоагресивна поведінка розглядається як варіант агресивної, при якій суб'єкт і об'єкт дії збігаються. Отже, системне вивчення психологічних особливостей профілактики всіх проявів аутоагресивної поведінки в підлітковому віці з урахуванням специфічних факторів її виникнення в сучасних умовах, незважаючи на всю її важливість, не було предметом спеціального дослідження. Метою дослідження є вивчення особливостей прояву аутоагресивної поведінки в підлітковому віці та розробка корекційної програми щодо її подолання. Під аутоагресією слід розуміти різновид агресивної поведінки, при якій ворожі дії з якихось причин (переважно соціальних – коли об’єкт, що викликав агресію, недосяжний, занадто сильний тощо) не може бути спрямований на об’єкт, який дратує, тому спрямовується на себе. Аутоагресія - стійка характеристика особистості, яка при дратівливих обставинах схильна діяти аутоагресивно. Основною причиною аутоагресії, за З. Фрейдом, є порушення прихильності лібідо до улюбленого об'єкта шляхом регресії на оральну стадію психосексуального розвитку і уявного поглинання цього об'єкта, а також шляхом ототожнення частини свого Я з цим об'єктом, заподіявши собі шкоду і тим самим безпечно задовольнивши своє бажання пошкодити об'єкт. Крім того, необхідно чітко розрізняти аутоагресію, самогубство та самоушкодження: самогубство — це крайня форма аутоагресії, а самоушкодження — це те, що зовні може нагадувати самогубство, але не має певної мети покінчити з життям. У сучасних наукових працях поняття «аутоагресія» часто ототожнюється з поняттям «провина», в основі якого лежить метод визначення типів агресивної поведінки Басса-Даркі. При цьому близько половини підлітків схильні до аутоагресивної поведінки Методологічний та емпіричний аналіз в психології аутоагресивної поведінки є основою для розробки комплексу методологічних процедур і дає змогу реконструювати змістову систему цінностей суб’єктивного досвіду та ключових показників аутоагресивної поведінки. Такий аналіз готує основу для основної розробки діагностичних, консультативних та психокорекційних програм на основі смислової реконструкції положень аутоагресивних рис особистості. Встановлено, що показники суїцидального ризику серед усіх респондентів знаходяться в допустимих межах і знаходяться в сприятливому стані. При аналізі показників схильності до девіантної поведінки найбільш вираженими тенденціями є схильність до подолання норм і правил у 46%, схильність до агресії та насильства у 35% і низький вольовий контроль емоційних реакцій у 36%. Інші діагностовані показники менш виражені і в нормі. Аналіз дослідження форм агресивної поведінки показав, що серед дівчат переважали непряма та вербальна - (16% усіх респондентів), а фізична агресія виявлена у 10% дівчат. Серед хлопчиків переважають вербальна агресивність (20%) та дратівливість (10%). Інші види агресивних реакцій, як у хлопчиків, так і у дівчат, менш виражені. Дослідження визначення деструктивних установок у міжособистісних стосунках показали, що серед усіх респондентів немає яскраво виражених деструктивних тенденцій. Вирішення проблеми аутоагресії – це насамперед якісне вивчення сутності явища, розробка шляхів, форм і методів запобігання. Для розуміння та запобігання аутоагресії доцільно знати, на основі яких суб’єктивних систем цінностей індивід обрав таку поведінку. Проаналізувавши суб’єктивні системи цінностей як оперативні аналоги свідомості аутоагресора, можна поставити практичне завдання досягнення довгострокового результату попередження аутоагресії або зведення її до соціально прийнятних форм шляхом перегляду та трансформації цих систем суб’єктивного досвіду особистості. uk_UA
dc.language.iso other uk_UA
dc.subject Аутоагресивна поведінка uk_UA
dc.subject соціально-психологічний феномен uk_UA
dc.subject підлітковий вік uk_UA
dc.subject самоагресивна поведінка uk_UA
dc.subject суїцидальна поведінка uk_UA
dc.subject парасуїцид uk_UA
dc.subject саморуйнівна поведінка uk_UA
dc.subject Autoaggressive behavior uk_UA
dc.subject socio-psychological phenomenon uk_UA
dc.subject teenag uk_UA
dc.subject self-aggressive behavior uk_UA
dc.subject suicidal behavior uk_UA
dc.subject parasuicide uk_UA
dc.subject self-destructive behavior uk_UA
dc.title Проблема аутоагресії в підлітковому віці uk_UA
dc.title.alternative The problem of autoaggression in the adolescent age uk_UA
dc.type Thesis uk_UA


Долучені файли

Даний матеріал зустрічається у наступних зібраннях

Показати скорочений опис матеріалу