Інтермедіальна парадигма філософської прози Джона Беньяна і Григорія Сковороди

Abstract

У монографії студіюється парадигма інтермедіальних образів у філософському доробку Д. Беньяна і Г. Сковороди. Аналізуються естетико-філософські погляди англійського та українського письменників у контексті духовних шукань англійської та української літератури XVII–XVIII ст.; теоретичні засади філософської прози та методологічні аспекти інтермедіальних студій. Окремі розділи присвячено вивченню міжвидової інтерполяції часопросторових мистецьких кодів (театр – музика – танок) та просторово-зорових мистецьких взаємодій (архітектура – живопис – емблема) у творчості Д. Беньяна і Г. Сковороди. Доводиться, що вибір мистецтвознавчого категоріального апарату зумовлений міфолого-релігійною свідомістю авторів, у якій переважають міфологеми театр життя, Бог – Архітектор, Світ – Храм, Людина – Храм, Душа – Місто, музика сфер, малюнок / фарби й інші в контексті художньої рефлексії над культурними універсаліями доби бароко: «світ як театр», «світ як музичний інструмент», «життя як сон», «двійництво», «духовна мандрівка», «обитель горня / дольня», «memento mori» у процесі пошуку шляхів досягнення щастя. Монографія розрахована на філологів і всіх, хто цікавиться творчістю Джона Беньяна і Григорія Сковороди.