Стресостійкість особистості як психологічний феномен

Abstract

Актуальність даного дослідження обумовлена тим, що хоч на сьогодні тема стресостійкості й широко представлена в науковій літературі, проте багато дослідників відзначають складність й неоднозначність феномену стресостійкості та пов’язаних з нею концепцій і методологічних підходів. Водночас маловивченими залишаються питання обумовленості, корекції та формування стресостійкості у студентства. Об’єктивна необхідність вирішення зазначених вище проблем, недостатня теоретико-методологічна розробленість теми профілактичного підвищення стресостійкості обумовлює наукову актуальність теми даного дослідження. Метою запропонованої роботи є вивчення впливу стресостійкості студентів на розвиток їхнього позитивного ставлення до навчальної діяльності. У вітчизняній та зарубіжній психології проблемою стресостійкості займалися такі видатні вчені: Л. М. Аболін, Д. Амірхан, Б. Г. Ананьєв, В. А. Бодров, Б. Х. Варданян, Д. Грінберг, Л. Г. Дика, П. Б. Зільберман, У. Кеннон, О. О. Конопкін, Г. І. Косицький, Р. Лазарус, Л. Мерфі, А. О. Прохоров, Г. Сельє, С. В. Суботін, С. Фолькман, Ю. В. Щербатих. Під розумінням терміну «стресостійкість» у процесі аналізу думок науковців спираємося на таке його визначення: стресостійкість – це сукупність особистісних якостей людини, що сприяють успішному подоланню інтелектуальних, емоційних, вольових навантажень, які виникають у напружених нестандартних ситуаціях в процесі життєдіяльності людини, без серйозних шкідливих наслідків для її здоров’я та діяльності. Було проведено емпіричне дослідження, мета якого полягає у визначенні рівня стресостійкості студентів у передекзаменаційний період. В дослідженні взяли участь 45 студентів-першокурсників факультету управління, адміністрування та інформаційної діяльності віком від 18-ти років. Для діагностики нашого дослідження були підібрані наступні методики: тест на самооцінку стресостійкості особистості С. Коухена та Г. Вілліансона; тест на навчальний стрес Ю. В. Щербатих; опитувальник на визначення ймовірності розвитку стресу Дж. Тейлора у модифікації Т. А. Німчина; тест на діагностику стану стресу (ступеня самоконтролю та емоційної лабільності у стресових умовах) за методикою А. О. Прохорова. Унаслідок проведення експериментального дослідження щодо визначення рівня стресостійкості студентів-першокурсників у передекзаменаційний період за результатами кількісного аналізу чотирьох використаних методик, встановили, що з 45 студентів, у 38% студентів (17 людей) високий рівень стресостійкості, вони поводяться у стресових ситуаціях досить стримано, здатні протистояти стресу та його наслідкам; у 47% студентів (21 людини) середній рівень стресостійкості, вони не завжди правильно та адекватно поводяться у стресових ситуаціях, емоційніше переживають невдачі, незначні події можуть порушити їх емоційну рівновагу; у 15% студентів (7 людей) низький рівень стресостійкості, вони меншою мірою захищені від негативного впливу стресорів, їм характерна часта втрата самоконтролю у стресових ситуаціях і невміння володіти собою. Були надані психологічні рекомендації для студентів щодо управління стресовими станами та комплекс тренінгових занять для формування стресостійкості у студентства. Основними завданнями яких є: 1) підвищення пізнавальної компетентності; 2) формування навичок позитивного мислення та впевненості у собі; 3) розширення досвіду подолання стресових ситуацій; 4) зняття тривожності та оволодіння способами саморегуляції; 5) розвиток особистісних механізмів стресостійкості та самоконтролю; 6) підвищення нервово-психічної стійкості. Загальний обсяг кваліфікаційної роботи становить 83 сторінки, й складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури, який охоплює 85 джерел літератури.