Джерела української літературної байки ХІХ ст.

Крат, Юлія Ігорівна; Krat, Yuliia

Репозиторій ІДГУ
→
Наукові роботи студентів
→
Кваліфікаційні роботи
→
Факультет іноземних мов
→
014 Середня освіта : Українська мова і література
→
Перегляд матеріалів

dc.contributor.author	Крат, Юлія Ігорівна
dc.contributor.author	Krat, Yuliia
dc.date.accessioned	2024-02-07T08:30:34Z
dc.date.available	2024-02-07T08:30:34Z
dc.date.issued	2024-01-29
dc.identifier.citation	Крат Ю. І. Джерела української літературної байки ХІХ ст. : Кваліфікаційна робота здобувача освітнього ступеня магістр спеціальності 014 Середня освіта. Предметної спеціальності 014.01 Українська мова і література. Освітньої програми «Українська мова і література» / Кер.: к.філол.н., доц. Кірчева Л.Г. – Ізмаїл, 2024. – 78 с.	uk_UA
dc.identifier.uri	http://hdl.handle.net/123456789/1988
dc.description	The qualification work is devoted to the study of the sources of the Ukrainian literary fable of the nineteenth century on the basis of the heritage of prominent Ukrainian fabulists (Pavlo Biletskyi-Nosenko (1774-1856), Petro Hulak-Artemovskyi (1790-1865), Levko Borovykovskyi (1806-1889), Yevhen Hrebinka (1812-1848), Leonid Hlibov (1827-1893)). The author characterized the fable as a genre of didactic literature; analyzed ancient and European traditions of fabulism; presented the aesthetic paradigm of the ancient Ukrainian fable; studied the literary sources of the nineteenth century Ukrainian fable; and compiled methodological recommendations for studying the fable genre in the school course of Ukrainian literature. The researcher used the historical and literary method to recreate the historical context of the formation and development of Ukrainian fables; the comparative historical method for a comparative analysis of foreign sources of nineteenth-century Ukrainian fables; and the method of literary hermeneutics to analyze the aesthetic and poetic paradigm of fable texts. The author proved that the sources of fables by Ukrainian authors of the late eighteenth and early nineteenth centuries were plots of ancient, French, Polish, and Russian authors: Aesop was imitated by Yevhen Hrebinka, La Fontaine by Pavlo Biletsky-Nosenko, Ignatius Krasitsky by Petro Hulak-Artemovsky, and Ivan Krylov by Leonid Hlibov. The borrowings did not occur as a direct transfer of the fable's content into Ukrainian, but were realized at the level of paraphrase with the addition of Ukrainian flavor, real-life words, and expansion of the narrative structure. For example, the first and second books of P. Biletsky-Nosenko's Proverbs are paraphrases of La Fontaine's fables, even with their sequence preserved, but they are saturated with Ukrainian flavor. Gulak-Artemovskyi's famous fable "Pan and Dog," based on Ignacy Krasicki's four-line plot "Pan i pies," was expanded to 183 lines. Thus, fables by Ukrainian artists can be classified as original works "based on motifs," and original fables as sources of inspiration for creating qualitatively new plots. Key words: fable, Ukrainian literature, Aesop`s language, antiquity.	uk_UA
dc.description.abstract	Кваліфікаційна робота присвячена вивченню джерел української літературної байки ХІХ ст. на матеріалі доробку видатних українських байкарів (Павло Білецький-Носенко (1774-1856), Петро Гулак-Артемовський (1790-1865), Левко Боровиковський (1806-1889), Євген Гребінка (1812-1848), Леонід Глібов (1827-1893)). Авторка охарактеризувала байку як жанр дидактичної літератури; проаналізувала античні та європейські традиції байкарства; представила естетичну парадигму давньої української байки; дослідила літературні джерела української байки ХІХ ст.; уклала методичні рекомендації вивчення жанру байки в шкільному курсі української літератури. Дослідниця застосувала історико-літературний метод для відтворення історичного контексту формування і розвитку української байки; порівняльно-історичний для компаративного аналізу інонаціональних джерел української байки ХІХ ст. та метод літературної герменевтики для аналізу естетичної і поетикальної парадигми байкарських текстів. Авторка довела, що джерелами байок українських авторів кінця XVIII-першої половини ХІХ ст. стали фабули античних, французьких, польських та російських авторів: Езопа наслідував Євген Гребінка, Лафонтена – Павло Білецький-Носенко), Ігнація Красицького – Петро Гулак-Артемовський, Івана Крилова – Леонід Глібов. Запозичення не відбувалися як пряма передача змісту байки українською мовою, а реалізовувались на рівні переспіву з додаванням українського колориту, слів-реалій, розширенням оповідної структури. Наприклад, перша і друга книжки «Приказок» П. Білецького-Носенка є переспівами байок Лафонтена навіть зі збереженням їх послідовності, однак насичені українським колоритом. Знаменита байка Гулак-Артемовського «Пан і собака», в основу якої лягла чотирирядкова фабула Ігнація Красицького «Pan i pies» була розширена до 183 рядків. Відтак, байки українських митців можна класифікувати як самобутні твори «за мотивами», а байки-оригінали – як джерела натхнення для створення якісно нових фабул. Ключові слова: байка, українська література, езопова мова, античність.	uk_UA
dc.language.iso	other	uk_UA
dc.subject	байка	uk_UA
dc.subject	українська література	uk_UA
dc.subject	езопова мова,	uk_UA
dc.subject	античність	uk_UA
dc.subject	fable	uk_UA
dc.subject	Ukrainian literature	uk_UA
dc.subject	Aesop`s language	uk_UA
dc.subject	antiquity	uk_UA
dc.title	Джерела української літературної байки ХІХ ст.	uk_UA
dc.title.alternative	Sources of the Ukrainian literary fable of the 19th century	uk_UA
dc.type	Thesis	uk_UA