Короткий опис (реферат):
У статті студіюється образ Буджака, сформований в естетичній рецепції бессарабських болгар України та Молдови. Зокрема, він розглядається в синхронії та діахронії, що відбувається у вертикальній парадигмі пекло/рай. У поетичній творчості бессарабських болгар виокремлено такі домінуючі концепти: переселенці, дім, город, лоза, степ, далечина, шлях, горизонт, ріка, Дунай. Образ Буджака нерозривно пов’язаний з героїчними постаттями протоболгарської історії (Аспарух, Кубрат, Огуз). Популяризація героїчної історії булгар бессарабськими митцями несе освітню і виховну функцію, долає онтологічну драму відриву від історичної батьківщини, виправдовує факт переселення і рабську працю перших колоністів.
Суть розробки, основні результати:
The article deals with the image of Budjak, formed in the aesthetic reception of the Bessarabian Bulgarians of Ukraine and Moldova. The image of Budjak is considered in synchronicity and diachrony, which occurs in the vertical paradigm of hell/paradise. The following dominant concepts are distinguished in the poetry of the Bessarabian Bulgarians: resettlers, home, garden, vine, steppe, distant, pathway, horizon, river, Danube. The image of Budjak is inextricably linked with heroic personalities in the history of Proto-Bulgarians (Asparuh, Kubrat, Oguz). The popularization of the heroic history of the Bulgars by the Bessarabian artists carries an educational and upbringing function, overcomes the ontological drama of separation from the historical motherland, justifies the fact of the resettlement and slave labor of the first colonists.
