Короткий опис (реферат):
Пропонований історико-літературний матеріал містить відомості про грузинський період життя українського письменника Василя Наріжного, який під впливом кавказьких вражень 1802-1803 років написав свій перший роман "Чорний рік, або Гірські князі". Основний пафос історичного роману самовидця приєднання Грузії до Російської імперії становить викриття антигуманного характеру політики найвищої адміністрації грузинської губернії тих років, зневаги її представників до культури, звичаїв, особливостей національного характеру місцевих жителів, нехтування їх людською гідністю. Ця розвідка має на меті відтворити історичне тло описаних у романі подій (з 1799 до 1803 р.), що сприятиме глибшому розумінню зазначеного роману Василя Наріжного. Панорама подій тих років була реконструйована на основі щоденника російського генерала кавказьких війн і їх беспосереднього учасника Сергія Тучкова; пізніших праць воєнних істориків ХІХ ст. (Микола Дубровін, Микола Потто); іншої інтерпретаційної літератури (Зураб Авалов, Яків Гордін, Семен Есадзе й ін.)
Суть розробки, основні результати:
The proposed historical and literary material contains the information about Georgian
period of life of the Ukrainian writer Vasyl Narijnij, who wrote his first novel, "Black Year or
Mountain Princes" under the influence of his Caucasian impressions of 1802-1803 years. The
main historical pathos of the novel, written by the events witnessof the including Georgia to the
Russian Empire is focused on the exposing of the inhumane nature of the policy of the highest
administration of the Georgian provinces of those years, as well as the contempt of its
representatives to the culture, customs, national character features of locals, ignoring their
human dignity. This issue aims to recreate the historical background of the described events in
the novel (from 1799 to 1803), which will contribute to a better understanding of the noticed
novel. The Panorama those years’ events was reconstructed by the diaries of Russian generals
of Caucasian wars in particular their direct participant Sergei Tuchkov; the later works of
military historians of the XIXth century (Nikolai Dubrovin, Vasil Potto); another interpretation
literature (Zurab Avalov, Jacob Gordin, Simon Esadze, etc.).
