Метафоризовані хроматизми в поетичному дискурсі В. Симоненка

Abstract

У статті здійснено спробу актуалізації однієї з важливих проблем лінгвостилістики та метафорології – вивчення колірних метафор в ідіолекті відомого українського митця слова В. Симоненка, мовна особистість якого ще й до сьогодні потребує всебічного цілісного вивчення. Визначено й репрезентовано спектр колоративів та його структуру у творчості поета. Помічено, що автор часто або метафоризує самі колірні лексеми, або використовує їх у метафоричних контекстах. Таким чином утворює складніші структури – розгорнуті метафори. Ядро системи хроматизмів В. Симоненка становлять найменування без відтінків (чорний, білий, сірий, червоний, синій, голубий, жовтий, зелений), а периферію – семантично вмотивовані колоративи типу сіруватий, посірілий, сіріючи, сірість, рожево-ніжний та похідні хроматизми, утворені від назв реалій на кшталт перламутровий від перламутр. Визначальною рисою поетичної мови В. Симоненка є використання кольороназв у стилістично навантажених оказіональних метафорах з колірними компонентами, тлом для яких слугують зорові відчуття й асоціації, що виконують зображальну й оцінну стилістичні функції. Зафіксовано також одиниці без колірної інформації, котрі в метафоричному мовленні вказують на забарвлення реалій, виконуючи номінативну й водночас естетичну функції. Серед засобів вербалізації В. Симоненко віддає перевагу метафоризованим колоративним прикметникам, рідше використовує дієслова, дієприкметники, іменники тощо. Автор цієї розвідки резюмує, що колірні найменування репрезентовано В. Симоненком завдяки його винятковому метафоричному оказіональному осмисленню.