Сакральні географічні топоси античності у творчості Григорія Сковороди

Шевчук, Т.; Shevchuk, T.

dc.contributor.author	Шевчук, Т.
dc.contributor.author	Shevchuk, T.
dc.date.accessioned	2020-01-16T07:49:56Z
dc.date.available	2020-01-16T07:49:56Z
dc.date.issued	2019
dc.identifier.citation	Шевчук Т. Сакральні географічні топоси античності у творчості Григорія Сковороди / Т. Шевчук // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету : збірник наукових праць. Серія «Філологічні науки». – Ізмаїл : РВВ ІДГУ, 2019. – Вип. 44. – С. 133-142.	uk_UA
dc.identifier.uri	http://hdl.handle.net/123456789/977
dc.description	The peculiarities of imagological discourse of Old Ukrainian thinker Hryhorii Skovoroda, connected with comprehension of the symbols of cult antique places (Athens, Rome, Carthage, Petra) are revealed in the article. The spiritual culture of Athens of the blossoming period of the polis is acknowledged to be the highest achievement of ancient Greek aesthetic-philosophical idea by him. H. Skovoroda proposes his meta-historical view of the conception of the decline of Athens as the center of ancient Greek culture. In his opinion the philosophers of the period of blossoming of the city-state (firstly Socrates, Plato, Epicurus) were close to the comprehension of sacral mysteries of Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Серія «Філологічні науки». – Вип. 44. 142 existence, as the matter of nature of human happiness and “soulful world” were in the center of their spiritual pursuit, but modesty and moral scepticism of wise men in the period of the rise of Athens encouraged youth to master moral background of their doctrine in which the beginnings of the future Christian ethics were seen. H. Skovoroda was sure that the decline of the polis happened as a result of a withdrawal from the preaching of philosophy of self-knowledge proclaimed by Thales as the main postulate of wisdom, because of the appearance of numerous «philosophical monkeys» that didn’t have anything in common with scholarship, but spoiled with the defilement of their pseudoscience the Athenian youth, that began to aim at career and ranks most of all, having turned sciences into the weapon of anger and superstition. The image of Rome is poeticized by H. Skovoroda as a center of Latin enlightenment. His idea of the capital of legendary Italian empire is formed under the influence of the works of Sidronio Hosius («Ode»), Cicerone («About Old Age») and Plutarch («About Peace of Mind»), the extracts from which were partly translated by the Ukrainian artist. Rome is shown as a pie hole of human promiscuity and vices in the ode of Sidronio Hosius interpreted by the thinker. It was identified that it was the final part of the work «Episodium in funere Georgii Chamberlini» («The Scenes from the Life of the Dead Georgii Chamberlini»), being written in the original with elegant Sapphic stanza, in Skovoroda’s variation – with prose, but with the division in corresponding verses, that brings it closer to free verse. The artistic space of the extract consists of two opposite in conceptual strain topoi – Bethlehem cave, where the teacher of Christian church Iyeronim hid from the world and Rome as a symbol of noisy, carefree, luxurious life that existed in the imagination of a recluse. In the traditions of baroque dramatized imagery Iyeronim is constantly suffering from ghostly scenes of Roman carnivals and ladies’ dancing, banquets, not finding peace from prayers and remorse. If Sidronio Hosius aimed to give a reader the instructive lessons of patience and willpower of the hero with the help of the description of Iyeronim’s suffering, then for H. Skovoroda this artistic material was used to stress again the importance of achieving peace inside one’s heart through the belief that there is no sense to escape from the vanity of the world and be a recluse, if the temptation is the center of your mind. At the same time H. Skovoroda doesn’t consider the image of Rome to be the embodiment of promiscuity and soullessness, and following Plutarch and Cicerone he calls cultural figures of the capital of the empire «virtuous Romans». Obviously from Plutarch’s essay «Marcus Cato» H. Skovoroda got to know about unbearable attitude of ancient Roman politician, speaker and writer Marcus Porcius Cato (Cato the Elder, 234 – 148 BC) to Carthage that was developed under the influence of the last working visit to Phoenician city-state. In the letter of 12 June, 1763 H. Skovoroda presents to M. Kovalenskyi the story of Cato’s obsessive appeal «Carthagodelenda» («Carthage must be destroyed») in the Senate which was turned into a catch phrase later, that meant metaphorically absolute necessity of overcoming enemies and obstacles. As we know from history, anyway Carthage was demolished to the ground as the center of anti-imperial ambitions of the entire Mediterranean shortly after Cato’s death. An encouraging attitude of the Ukrainian philosopher to this instructive lesson is completely evident, moreover in the works of ancient authors the level of spiritual life of Carthage of those times was assessed as the triumph of pagan culture in its worst displays – the cults of aggressive chthonic creatures, human sacrifice, promiscuity and unlawfulness. Thus, in Skovoroda’s opinion military strength of ancient Rome contributed to the approval of positive values that were designed in the mind of the artist on the traditions of postantique opposition of the Kingdom of Heaven and Kingdom of the Antichrist. If Carthage became the embodiment of barbarism in the imagological discourse, then another strategically important colony of the Roman Empire – Petra, built amidst Arabian desert in the rocks on the intersection of important trade routes, on the contrary, became a symbol of the church of Christian faith founded by Apostle Petro. Even in antiquity in the works of Josephus Flavius and Pliny the Elder, known by H. Skovoroda, Petra became a metaphor of blessed world, a symbol of promised land, a way to which is confusing and unsafe. H. Skovoroda withdraws a legendary image of antique Petra not only as allegorical definition of grace, but also as a symbol of Christian salvation (29 song «Garden…»), safe harbor, «kify» (stone), a stronghold of faith and peace of mind.	uk_UA
dc.description.abstract	Оперування Г.Сковородою сакральними топосами античної культури (Афіни, Рим, Карфаген, Петра, Троя, Адріатика) свідчить про глибокий рівень освіченості митця та виявляє його культурні пріоритети. Троя як географічно невідома одиниця міфологізованої праісторії античної цивілізації сприймається крізь призму героїчного епосу Гомера й Вергілія. Духовна культура Афін періоду розквіту поліса отримала найвищої оцінки мислителя, який пов’язав причини занепаду міста-держави з відходом її виразників від сповідування принципів чистоти й міри та вульгаризованому розумінню їх послідовниками питання природи людського щастя й шляхів досягнення душевної гармонії. Образ Риму в сприйнятті Г.Сковороди відповідає традиційним уявленням про велич та міць давньоримської столиці в контексті підтримки імперської політики античної держави, що жорстоко розправлялася з проявами незадоволення з боку колонізованих країн, як-то видно з прикладу тотального руйнування Римом Карфагену. Г.Сковорода використовує уроки історії для ілюстрації власних зацікавлень, уподібнюючи себе до давньоримського політика Катона Старшого, який без втоми закликав сенат зруйнувати небезпечну для імперії столицю фінікійської держави. Образ Адріатики як стратегічний водний простір італійських земель отримав поетизованого звучання в латиномовному вірші філософа «Qiud mente velox…». Затока Адрія стала метафоричним означенням життєвого виру в контексті ототожнення непередбачених ситуацій під час морських мандрів з їх виникненням в процесі будь-якого людського життя. Концептуальне навантаження назви давньоримської колонії Петри послугувало використанню Г.Сковородою її символіки не просто у значенні «обітованої землі», розташованої у серці безводної пустелі, але й як метафори закладеної апостолом Петром церкви християнської віри, чому сприяла як етимологічна подібність назви міста й імені святого подвижника, так і органічний зв’язок Петри з біблійною історією.	uk_UA
dc.publisher	Ізмаїл : РВВ ІДГУ	uk_UA
dc.relation.ispartofseries	Філологічні науки;44
dc.subject	топос	uk_UA
dc.subject	античність	uk_UA
dc.subject	географічний хронотоп	uk_UA
dc.subject	імагологія	uk_UA
dc.subject	topos	uk_UA
dc.subject	antiquity	uk_UA
dc.subject	geographical chronotope	uk_UA
dc.subject	imagology	uk_UA
dc.title	Сакральні географічні топоси античності у творчості Григорія Сковороди	uk_UA
dc.title.alternative	Sacred Geographical Topics of Ancientity in the Creativity of Gregory of Skovoroda	uk_UA
dc.type	Article	uk_UA