Музична топіка в естетичній рефлексії Джона Беньяна і Григорія Сковороди

Abstract

У статті характеризується музичний простір художнього доробку Д. Беньяна і Г. Сковороди, що має багато спільних рис. Загальним місцем у спадщині обох письменників є згадки про урочистий церковний або ангельський спів, який супроводжує сцени тріумфу героїв. Численними є цитати з біблійних псалмів, які досконало знали обидва митці. У романі «Християна та її діти» Беньян інтерпретує тезу про musica mundanа: музику сфер або світову музичну гармонію. Відштовхуючись від Біблії, Д. Беньян вкладає у вуста героя на ім’я Great-Heart (Безстрашний) філософський роздум про відповідність настроїв людини музичним звукам і тонам, а їх почуттів – струнам, на яких може грати Господь. Музична топіка в доробку Г. Сковороди представлена набагато глибше, ніж у англійського письменника, про що свідчить виокремлення наукової проблеми «Сковорода і музика» у самостійну галузь сковородинознавчих студій. Спільним для авторів стало обігравання міфологем «людина як музичний інструмент» та «світ як музичний інструмент». Музичний код оприявнюється через зіставлення якостей людини і музичних звуків; уподібнення світу музичному інструментові, бажання почути «музику сфер». Аналіз музичної складової у творчості Д. Беньяна і Г. Сковороди демонструє виразну орієнтацію на музикалізацію художнього дискурсу авторів. У дусі поліфонічної сутності епохи бароко митці прагнуть віднайти відповідності між явним та таємним у явищах культури. Заклик вербально «виразити» ці аналогії є контрапунктом барокових поетик та риторик, метою барокового концептизму.