У статті розглядається роль авторських прирощень у синонімічному ряді на позначення мовлення. На конкретному мовному матеріалі з художніх творів Є. Гуцала простежується багатство лексичної синоніміки не лише в кількісному складі синонімічних рядів і в широкому їх розгалуженні, але й у своєрідності використання, що досягається завдяки авторському вживанню порівнянь, різних прирощень і конкретизаторів.
В статье рассматривается роль авторских приращений в синонимическом ряде для обозначения речи. На конкретном языковом материале из художественных произведений Е. Гуцало прослеживается богатство лексической синонимики не только в количественном составе синонимических рядов и в широком их разветвлении, но и в своеобразии использования, что достигается благодаря авторскому употреблению сравнений, разных приращений и конкретизаторов.
